Стрийска лїтопись за грудень 1896.

В послїднім місяци найважнїйшою подїєю в Стрийщинї були вибори до ради повітової, котрих результат звістний вже почасти з донесень ґазет. Звістне именно то, що при виборах з сїльскої курії вийшла побідоносно ліста Підгірскої Ради, а ґраф Дїдушицкій переконав ся, що без вопіючих надужить властій і грубої форси грошевої він і в минувшім роцї при виборах до сойму не був би дістав мандату з повіту стрийского. Другого дня по сїльских виборах відбули ся вибори з міста Стрия, котре якимсь надприродним способом дає аж десять виборцїв [попередної каденції вибрано лише вісїм]. Здавалось би, що в так великім числї знайдесь місце бодай на 2–3 Русинів, тим більше, що людність руска в Стрию півтора раза численнїйша від польскої. Так було би очевидно в кождім иншім містї, лиш не в Стрию, де властивих Поляків нема, а є лише жидівскі креатури […]. Коли перед розпочином виборів радний п. Красїньскій запроєктував, щоби на 10 делєґатів до ради повsтової вибрати одного Русина, рада мsста приймила сей проєкт смsхом і кпинами, по чім вибрані зістали самі rodowici Polacy: Фрухтман, Гальперн, Розенберґ, Іонас, Ґеттінґер, Айхміллєр, Петелєнц, а для декорації також бар. Бруницкій [для котрого не стало місця на лістї великої посїлости], Затварницкій і Стояловскій. Того самого дня місточка Сколє, Сморже і Соколів вибрали до ради повітової одного радного Заморского, касієра всемогучого скільского Шміда. З великої посїлости увійшли до ради: Дїдушицкій, Онишкевич, Свидригайло, Матковскій і Нартовскій. З давних відпали: лїкар Єж і радник суду зі Сколього Чернецкій, котрому пани невдячностію відплатили всї єго подвиги в давній радї, бo звістно, що пан сей був одним з головних провокаторів супротив Русинів і своїм нетактовним виступом спровадив був перед двома роками сецесію Русинів з ради повітової. Мимо того заслуги cі не удостоїлись відповідного признаня і пани не взяли єго до лісти, бо треба би було викинути одного шляхтича або жида ну, а ті очевидно мусять мати всюди першеньство. Не вийшов також мимо усильного стараня вічний а нещасливий кандидат Лїсовскій, дорожник зі Сколього. В послїдній кандидатскій роспуцї кидав ся він то в польску то в руску сторону, і тут і там жертвував душу і тїло, щоби лише взяти єго на лісту, однак і тут і там стрітив ся з рішучою — відмовою. Страх! які то люде заслїплені, коли не вміють пізнати ся на таких спосібностях! Не поміг сим разом бідоласї вірний єго союзник Голод, котрий вправдї написав за них в своїм Kurjer-ї stryjsk-ім горячу відозву, однак дотичне число Kurjer-а вийшло аж 25 грудня, коли тимчасом вибори відбули ся щасливо 14 грудня — і длятого навіть протекція задним умом розумного Голода не могла довести до пожаданого результату...

 

По малій політичній емоції при виборах до ради повітової, стрийска Русь в мирі і супокою відсвяткувала празник св. Николая. Сим разом виступило на першій плян огнище житя товариского Руске Касино, котре устроїло в навечеріє празника свято-Николаївскі вечерницї для дїтей. Вечерницї повелись дуже добре. Цїлу велику салю касина заповнила громадно зібрана дїтвора руска з міста і охрестности, ждучи нетерпеливо відслоненя занавіси заимпровізованої сцени. Вкінци піднялась занавіса і дїти-аматори відограли "Суд св. Николая" Ив. Франка. Відограно тую річ з кождого погляду удачно. Утїха між малими і старими видцями була велика, а дійшла до кульмінаційної точки, коли по скінченім представленю серед звуків руских пісень св. Николай зволив вступити зі сцени на салю і почав роздїлювати дарунки. Відтак почались в сали різнородні забави дїтей, переплїтані грімкими співами Стрийского Бояна. Дїтвора забавляла ся знаменито, а старі тимчасом облягали в сусїдній комнатї щедро заставлений буфет, при котрім господарили [принятим тепер на всїх наших вечерках добрим звичаєм] стрийскі рускі панї. Забава протягнулась далеко по за опівніч і всї участники єї, старі й молоді винесли з неї найкрасші спомини. Головна заслуга за се припадає звістній нашій патріотцї, учительцї паннї Витковицкій, котра була аранжеркою та иніціяторкою сего торжества і душею всеї забави. Єсть она справдї неоцїненою силою в товарискім житю стрийских Русинів.

 

Коли річ иде про товариске житє, то не можемо мовчки покинути немалої втрати, яку потерпіло се житє через відхід зі Стрия двох видатних членів нашої громади, а именно о. сов. Амврозія Поляньского, завідателя стрийскої парохії, і кандидата адвокатского д-pa Данила Кулика. Першій з них відходить сими днями до Лукавицї горішної на місце нового стрийского пароха о. Сельского; другій відїхав уже до Вижницї на Буковину, де має невдовзї відкрити адвокатску канцелярію. Обох их пращало минувшого місяця Руске Касино спільною вечерою, при котрій виголошено много горячих промов та сердечних слів пращаня. Кромі сего устроїла Міщаньска Бесїда дня 26 н. ст. грудня окремий від стрийского міщаньства пращальний вечер для о. Поляньского. В комнатах Міщаньскої Бесїди, гарно прикрашених зеленію, уміщено транспарент з написію "Пращайте і нас не забувайте!" — з одного боку транспаренту красував ся величезний кридкою зроблений портрет воскресителя галицкої Руси Маркіяна Шашкевича, з іншого прекрасний прапор Міщаньскої Бесїди. Напротив транспаренту уставлено великий стіл, при котрім на першім місци сидів о. Поляньскій, а вкруг члени Міщаньскої Бесїди і представителї стрийского міщаньства. Серед спільної вечері забрав першій голос именем Міщаньскої Бесїди Бойкевич і в сердечній, глубоко обдуманій промові висказав, длячого Міщаньска Бесїда уважала за конечне окремо пращати о. Поляньского і чим він здобув собі в тім короткім часї серця стрийских міщан. В словах п. Бойкевича містила ся по-при горяче признанє для о. Поляньского також і директива а на даний случай також і відповідне memento для всїх, кого судьба поставить в близші звязи з стрийским міщаньством, котре нинї вже надто свідоме своїх прав і обовязків народних, щоби могло окружати своїми симпатіями инших людей, як лише тих, що схотять єго вести і самі поступати дорогою сего обовязку народного. Тоастували відтак і промовляли в честь о. Поляньского д-р Олесницкій, пп. Гутникович, Честохівскій, Кошулиньскій, Мазяк і другі, а всї підносили високі єго прикмети яко душпастиря, чоловіка і Русина та висказували глубокій жаль, що як раз такій чоловік мусить опускати місто Стрий, де в так короткім часї умів навязати стілько сердечних звязей. У відповіди на ті горячі слова забирав кілька разів слово о. Поляньскій і з слезами в очех дякував за ті докази прихильности, які стрітив між стрийскими Русинами а в особенности між міщаньством. Побут свій в Стрию назвав він справдїшним для себе Ельдорадом, про котре не забуде нїколи і де будь кине єго доля, тужити буде за тою спеціяльною атмосферою, яка панує між стрийскими Русинами, за атмосферою єдности і згоди та щирого труду орґанічного. Горячі промови переплїтались патріотичними співами, за котрими зібрані провела любо час аж до півночи, а відтак розійшлись з піднeceним серцем при звуках народного имну "Ще не вмерла Україна".

 

Дня 31 н. ст. грудня відбули ся звичайні загальні збори Руского Касина. Збори приняли з вдоволенєм річне справозданє уступаючого видїлу, котре виказало рухливу дїяльність товариства яко огнища товариского житя стрийскої Руси, і вибрано видїл, в котрого склад увійшли пп. Иван Вахнянин як голова, Володимир Лев яко заступник голови, Ярослав Олесницкій яко секретар, Ивав Ревакович яко бібліотекар, Исидор Рудницкій яко господар і Вол. Клосевич та Вол. Охримович яко заступники видїлових. Видїл розпічне свою дїяльність устроєнєм вечерниць Маланки в навечеріє руского Нового Року. Відтак є проєктовані аматорскі представленя і — очевидно — вечерницї з танцями в часї мясниць; однак випередить их вечерницї устроювані Львівским Соколом в Стрию дня 24 н. ст. сїчня, а котрі заповідають ся з кождого погляду дуже світло.

 

Обговоривши важнїйші подїї на поли політичного і товариского житя стрийских Русинів, випадало би ще згадати де що і про дїяльність на поли просвітно-економічнім в місяци грудни 1896 р. Під тим взглядом годить ся занотувати, що видїл стрийскої філії Просвіти порішив устроїти в великім постї серію відчитів разом в вечерницями музикально-декляматорскими для селян і міщан і запросив до тих відчитів кромі місцевих також і замісцеві фахові сили. Філія Просвіти взяла через свого делєґата [д-ра Олесникого] участь в заснованю крамницї в Лисятичах, котру вже перед святами отворено і она повинна удержатись дуже добре, бо в Лисятичах викликала заснованє крамницї дїйстна потреба.

 

З надходячим Новим роком жде Стрийщину горяча і тяжка робота вибори до ради державної. Тут очевидно виступить на першій плян Підгірска Рада і коло єї акції повинні сконцентрувати ся всї рускі сили повіту.

 

Підбескидець.

 

Дѣло

 

11.01.1897

До теми