Письмо з Тернопільщини.
На прошенє видїлу тернопільскої філії "Просвіти", звернене до Головного видїлу, прибув у повіт наш люстратор читалень п. Король і дня 18 падолиста розпочав люстрацію читалень сполучену з відчитами господарчо-економічними, а закінчив дня 6 грудня с. р. В справозданю про сю люстрацію п. Короля мусимо взагалї піднеси, що з єго гостиною немов перейшов через повіт легіт, під яким оживили ся читальнї наші.
При нагодї сїй пізнали ми той неоцїнений крок на перед, якій учинила "Просвіта" приймаючи вандрівного учителя, як і значінє того, коли то своє товариство і свої люде трудять ся около піднесеня свого народу, і що до особи того учителя "Просвіта" зробила дуже щасливий вибір. П. Король вивязує ся з своєї задачі не по панщиняному, аби збути ся, аби лиш зробити свою повинність, але патріотично яко свій для свого народу. Варто видїти, як п. Король, в окруженю "алчущих" корму духового, не числить ся нї з часом нї з своїми силами фізичними, але викладає, кілько вимагає потреба. Дар викладу у него особливий; виклад єго пластичний, переконуючій, а при тім виголошенє не офіціяльне, але сердечного розговору, котрий має то до себе, що авдіторія слухає з напруженєм, але заразом з участію власною, осміляючись до интерпеляцій та жаданя пояснень. Виклад п. Короля назвав би м радше конференцією, бо учителя бачимо яко цїлість з слухачами, і тому то треба приписати, що відчити п. Короля, хоч і як довгі, не мучать слухачів, а тримають их в заинтересованю до самого кінця. Слухач почуває ся весь у вдоволеню, чує, що має з сего користь і приятною памяткою стає для него час викладу; а ті, що не чули викладу а лише зіткнули ся з участниками, не можуть нажалуватись, що не були, і тілько потїшають ся тим, що п. Король ще колись заїде. На скілько успіху приносить гостина п. Короля, можна пізнати по тім, що по відїздї уваги єго викликують загальну дискусію — і люде повідають, що им отворюють ся очи, они по викладах знають більше цїнити книжочки господарчого змісту і докладнїйше можуть розуміти зміст их. Тому-то і сказав я на вступі, що по переїздї п. Короля немов перейшов легіт по повітї нашім.
Беручи все те на увагу, мусимо прийти до пересвідченя, що нїякій вандрівний учитель з висиланих з рамена видїлу краєвого не може доказати того, що учитель з рамени товариства "Просвіти". І як в західній Галичинї велику услугу віддають народови люстратори "кулок рільничих", так у нас рівно-ж велику услугу віддає поки що один лиш люстратор, і то висиланий до читалень "Просвіти" коштом лише самого товариства.
Чому-ж сойм не мав би почути ся до справедливого обовязку — підперти матеріяльно змаганє товариства "Просвіти" в тім спасеннім дїлї, як спомагає змаганя институції "кулок рільничих"?! О се повинні всїми силами старати ся наші соймові посли.
Євстахій Цурковскій
голова філії "Просвіти" в Тернополи.
Дѣло
26.12.1896