Де-що з житя.

(Практичні і непрактичні)

Оден Нїмець — він таки Нїман зветь ся — написав собі цїкаве писанєчко п. заг. "Der praktische Blick", по нашому скaзати-б — оттак де що про практичність в житю. Рад там менше, а більше того, що автор бачив, замітив між людьми взагалї. Але що приповідку "пізнай себе, буде з тебе" можна так само добре прикласти до загалу як до поодинокого чоловіка, то й загальні уваги Нїмана неодному може приспорять кілька свіжих думок. Для нас они передовсїм будуть цїкаві, бо ми, звістно, більше непрактичні, дивуємо ся нераз, побачивши чоловіка сотвореного на образ і подобу нашу, а геть то практичнїйшого від нас. Пригляньмо ся-ж таким людям близше при помочи мікроскопа. Мікроскопчик зроблений не зі скла, а з поодиноких гадок названого Нїмця.

Исаак Нютон — говорить Нїман — ґеніяльний фізик, був, можна повісти, не практичний. Для своєї улюбленої кітки він казав вирізати в дверех до покою дїру, щоб она могла без перепони входити й виходити. Коли-ж она привела єму пару котят, він казав зробити ще одну меншу дїру для малих.

Ивась те-ж непрактичний. Підлабузнює ся женщинам, що их любить. Коли-б він був практичний, виждав би з своїм кадилом аж до тої хвилї, де-б они єгo почали любити. Се той сам Ивась, що то казав вималювати портрет своєї любки, але просив маляря затерти в нїм схожість з оріґіналом, щоб заховати таємницю.

Практичний звичайно добре виражає ся про людей взагалї — за те в кождім поодинокім случаю добачує в чоловіцї обманця і поступає собі з ним осторожно. Непрактичний говорить про людей зле, але за та й довіряє всякому, з ким би нї зійшов ся. Те саме можна замітити і в єго поглядах. Він за-молоду змінює их часто, поки вкінци на старі лїта не стане скептиком.

Практичний — не любить самоти, бо не знаходить в нїй реальних фактів. В сальоновій розмові держить ся имен і дат, уважаючи абстрактні теми скучними. З всїх наук цїнить найбільше — исторію.

X. є неук, тяжкій, простакуватий. Колись був за наймита — нинї їздить власною бричкою. В него є сприт до випорпуваня користних интересів. Люде кажуть, що він має чудесний талізман; — завдяки єму йде в гору вартість землї, яку він скуповує за півдармо. Він є тепер барометром біржі. Знаходить золото в біржевій цидулцї, як свиня труфлї в Періґордї.

У. адвокатує в провінціональнім містї, президує в артистичних товариствах "Талія" і "Евтерпе", промавляє на зборах "Соколів", критикує правительство; вибирають єго до парляменту. Там він працює в законодавчих комісіях, роблять єго директором великого банку і він відкладає з "ощадностій" два міліони. Стає підпорою правительства і бурмістром великого міста. Здобуває ласку цїсаря, скоро той лиш навідав ся туди; при першій нагодї авансує на міністра.

Практичні люде вже дїтьми заприязнюють ся з заможними родинами, зїдають звичайно половину тїсточка заможнїйшого приятеля, не марнують своїх крейцарів і зискують при всякій грі. В молодечім віцї — они поважні, не беруть участи в забавах і гулятиках, вичитують ґазети, розмавляють про суспільні справи і роздумують, як дійти до маєтку. В дозрілім віцї бувають знаменито ознакомлені з партіями, товариствами і клюбами, знають все, що дїє ся в публичнім житю, а найлїпше, відки "вітер віє"; нїколи не працюють даром; противно, кажуть другим працювати на себе, мають ласки в могучих ceгo світа і по их плечах лїзуть в гору.

Коли практичний чоловік читає коли-небудь якій непотрібний поетичний твір, він питає заєдно: що автор хотїв тим сказати та кілько він заробив на своїх героях.

В хату всякої людини, без різницї, раз бодай в житю заглядає "щастє" се-б то добра нагода. Практичний пізнає ту богиню, виходить на стрічу їй перед поріг свого дому, не перестає просити, аж присяде, і держить єї так довго при собі, поки всї єго бажаня не будуть сповнені. — Инакше починає собі непрактичний. Він не пізнає богинї, приймає єї як жебрачку і виганяє за двері. Лучає ся так многим, премногим людям — вченим і недоукам, мудрим і дуракам, молодим і старцям, мужчинам і женщинам.

Люде думають, що досвід вчить нас розуму. Може й так. Але не практичности. Бо та сама пригода, при якій ми помилили ся, не вертає нїколи. Обставини бувають часто подібні, та нїколи ті самі.

X. є неук, бідний, злісний і горбатий. Має гарну, богату жінку, що єго шанує, і цїлий шпалїр слухняних дїточок — він є практичний.

У. є образований, богатий, гарний мужчина. Гризе єго домашня змия, а дїти насмівають ся з поневіряного батька, — то чоловік непрактичний.

Коли-б на світї було більше практичних очей, марнувалось би менше гроша й часу і було б менше нещасливих супружеств. Розуміє ся, що менше также благородних і геройских подвигів та дїл.

Практичних називають непрактичні часто дурисвітами, злодїями, зрадниками. А се є по просту люде, що не розуміють можливости такого житя, яке не мало би бути для них користне.

Два хлопцї, шкільні товариші, служать субєктами в одній і тій самій торговли; в обох є однакова пильність. По трицяти роках один має десять камениць і десять кораблїв на мори; другій служить бухгальтером при філії великої фірми свого приятеля.

Два товариші обнимають рівночасно службу в двох парохіях — оба однаково дбалі і пильні. По трицяти роках один з них є презідентом консистора і дає другому димісію.

Два молодцї кінчать політехніку. Оба порядні, трудящі люде. Один став "знаменитим і славнозвістним" будівничим, другій учителем рисунків.

Два талановиті адепти штуки вчать ся в академії малярства. Оба вже старі. Оден малює портрети князїв і ґрафинь; другій знимає з славних образів копії для гандляря.

Два лїкарі, оба спосібні, зачинають практику. По двацяти роках один заїздить в брами палати, другій ходить пішки від робітника до робітника.

Пригляньмо ся з черги літературі і науцї. М. є талановитий поет. Практичне око позваляє єму добачити: що публика любить і цїнить. Єго твори входять в моду, він живе по паньски в містї й має віллю на селї. Але-ж бо і Н. є артист з великим талантом. Він глядить правди, краси і добра. Голод терпів би, коли-б не мізерна посада писарчука, що єї здобув за-молоду. В сто лїт потім нарід ставить єму памятники і всї дивують ся, що сучасники не зрозуміли єго.

В. є вчений, але й практичний: обминає стежки терпіня і невигідних правд та волить прохожувати ся гостинцем пануючих пересудів. Він здобуває собі величезну славу — але по смерти й пес про него не гавкне. С. так само вчений — тілько непрактичний. Позбувши ся університетскої посади, стративши маєток живе в маленькім місточку, де обивателї вважають єго честним, але варіятом. Він працює над дїлом, що позбавляє єго всїх сил і цїлого довгого житя — вмирає вкінци з радости, коли накладник приймає рукопись даром. В сто лїт потім він Фіґурує між клясиками і цїлий світ знає назву місточка, тому, бо там жив С.

І практичність стає идеалом; але тогдї, коли приходить до свідомости: світ не варт того, щоб єго справами журити ся поважно. Та в тій же хвили практичність змінює зовсїм своє єство — стає ся мудростю.

[Дѣло, 03.10.1896]