◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Засїданє виділу "Клюбу Русинок" відбуде ся завтра в суботу, о год. 4-ій по полудни в комнатах товариства имени Шевченка [Ринок ч. 10. II. поверх], на котре сим членів товариства запрашаю. — Г. Шухевичева.

З Тернополя пишуть нам: З дня 30 н. ст. вересня маємо занотувати дві річи з нашого міста, а то: скінченє звістного процесу против о. Євстахія Цурковского та шістьох єго товаришів в справі довірочного збору Русинів на веснї в Тернополи — і народне віче.

Розправа апеляційна відбула ся о 4-ій годинї з полудня. До трибуналу входили радники Мандибур [яко предсїдатель], Балько і Прокопчиц та адюнкт Фабрі; прокураторію заступав п. Млинарскій а обжалованих адвокат п. Зарицкій. На розправу явили ся всї обжаловані: о. Цурковскій, о. Миронович, пос. Остапчук і ще чотири селяне. Заступник прокураторії п. Млинарскій з своїй промові висказував свої погляди зовсїм не згідні з приписами законними; н. пр. що староста мусить знати о всїм, що дїє ся в повітї, отже повинно ся донести єму і о довірочних зборах за запросинами [хотяй закон того не вимагає!], — або що скликуючі довірочні збори запросинами повинні знати запрошених не лише з имени і назвища, але і з характеру і з поглядїв их та способу мисленя... Мимо такої зовсїм нової интерпретації закона о зборах — трибунал затвердив вирок першого судьї, увільняючій о. Цурковского і товаришів від вини і кари.

Народне віче відбуло ся під проводом д-ра мед. Білиньского зі Збаража при участи около двіста селян, переважно зі Збаражчини. Промовляли пп. медик Шміґер і Яцко Остапчук [син посла] зі Збаражчини, Вітик зі Львова, о. Курдидик з Чернихівцїв [против радикалів] і деякі селяне.

Народне віче до Перемишля скликує посол Стефан Новаковскій на недїлю 4-ого с. м. до Замкової салї. Проґрама віча така: справозданє з пятого зїду радикального; теперішне положенє селян; надходячі вибори до ради державної і до ради повітової; основні закони; внесеня і интерпеляції.

Великій процес против 80 міщан з Галича відбув ся тепер в Станиславові. На лаві обжалованих о насильство публичне і о співучасть в збіговищи [§§. 81, 281, 283 з. к.] засїли: хлопцї і сиві старцї, молоді жінки і знемощілі баби, Русини і Поляки. До трибуналу входили: радник Туртельтавб яко предсїдатель, радник Комарницкій і Плютиньскій та секретар ради Луцкій. Обжалованє вносив заступник прокуратора Ебенберґер. Акт обжалованя так представляв справу:

В 1894 р. розвязало правительство раду громадску в Галичи і установило комісарем Ив. Шіндлєра. Той аби покрити недобір в буджетї а не накладати громадских додатків, рішив виарендувати часть из 506 морґів громадского грунту, котрих доси уживали громадяне безплатно на толоку. Против тої ухвали вивязала ся в громадї сильна опозиція під проводом орґаніста Ив. Малиновского [котрий своїми донесенями до краєвого видїлу мав спровадити розвязанє ради]. Малиновскій орґанізував дуже пильно тую опозицію, бо був загнїваний, що єго не вибрано до прибічної ради комісаря. Тая рада ухвалила виарендувати 119 морґів і відгородити их колами від решти. Тогдї в громадї зачали ся наради, як би тую ухвалу знести; вкінци вислали трех міщан: Малиновского, Юськевича і Засїдволка до адвоката в Станиславові. Делєґати пійшли до адвоката д-ра Льорша, а той мав им порадити, щоби під нїяким услівєм не допустили управи міста до відданя громадских грунтів в посїданє, але остерігав их перед всякого рода насильствами. Від тогдї опозиція міщан проявляла ся засипуванєм ровів, привалюванєм зораних скиб; тим перепинено виконанє ухвали управи міскої.

Позаяк за-для пізної пори року годї було пасовиско виарендувати, наказав комісар заорати єго і відграничити. Дїяло ся то 12-ого червня 1894 р. На поле вийшли два орачі в асистенції двох міских поліцаїв. Міщане довідавшись о тім, вислали депутацію до комісаря з жаданєм, щоби відкликав наказ. Комісар відмовив. Тогдї за хвилю збігло ся на пасовиско до 200 людей з лопатами, позасипали рови, поперевертали скиби, а орачів і поліцаїв нагнали. Они всї признають ся до співучасти в тім збіговиску, однак кажуть, що зробили се з власної волї, а не підмовлені кимось другим. Міщане внесли рекурс вперед до повітової ради, потім до краєвого видїлу, однак в обох инстанціях програли, отже ухвала управи міскої стала правосильною. Комісар розпорядив призначені на аренду грунти відгородити від решти і тогдї нїхто вже не супротивляв ся. В грудни 1894 р. виарендовано тих 119 морґів через ліцитацію. Коли ж дня 26-ого цвітня 1895 р. явив ся один з посесорів, Шпірман, в асистенції двох поліцаїв, відобрати грунти в посїданє, загудїли галицкі дзвони, а зі всїх сторін почала припливати товпа народу. І знов закидали рови, повідвертали скиби. Тогдї комісар удав ся до староства в Станиславові о присланє жандармів. Дня 10. мая 1895 р. приїхало девять жандармів і они разом з комісарем, посесором Шпірманом і з робітниками пійшли на пасовиско, щоби перевести відданє єго в посїданє посесорам. Але лише стали на грунтї, знов озвали ся звони, а на их голос наче з під землї виросла величезна товпа мужчин, жінок і дїтей. Вахмайстер жандармерії розставив жандармів довкола виарендованого грунту, а сам взивав товпу, щоби розійшла ся. "То наше пасовиско! ми не дамо!" відповіла товпа і перла лавою на жандармів. Тимчасом помежи розставлених жандармів зачала продирати ся дїти, потім баби і мужчини і в миг ока зароїло ся цїле пасовиско народом. Тут кождий падав на вхрест і цїле пасовиско покрили Галичане своїми тїлами, а всякі візваня, щоби уступили ся з пасовиска, не здали ся на нїщо. Жандарми побачили, що не дадуть собі ради, а знов відданє грунту в посїданє не могло відбути ся. — Отсе сказано в актї обжалованя. Але треба ще додати, що міщане внесли рекурс до адміністраційного трибуналу і виграли справу.

Всї обжаловані признають, що боронили свого пасовиска. Вину збіговиска приписує акт обжалованя в першій лінії родинї Заклиньских, бо она била на алярм у звони. До розправи покликано 16 свідків. — В середу вечером трибунал оголосив вирок. З 80 обжалованих засуджено сїмдесятьох на арешт від 3 до 5 тижднїв. Обжаловані застерегли собі три днї на евентуальне внесенє рекурсу.

В справі матуристів. Міністерство просвіти розпорядило, щоби всї абітурієнти, котрі приступають до испиту зрілости в осїннім речинци, повторювали цїлий письмовий испит зрілости, без взгляду на те, що в лїтї або коли здали єго з добрим успіхом. Ce pозпорадженє єсть очевидно новою запорою до "гіперпродукції интеліґенції", котрої опир так дуже страхає пана Ґавча.

На кандидатів двох послів до сойму з міста Львова ставить один передвиборчій комітет професора Іосифа Солецкого і редактора Генрика Реваковича.

Рада міста Львова ухвалила на вчерашнім засїданю визначити річну платню: презідентови 7.000 зр. [4.000 зр. платнї, 2000 зр. функційного додатку і 1000 зр. на репрезентацію] і в натурі мешканє, опал і повіз, а першому віце презідентови 4000 зр. річно [3.000 зр. платнї і 1000 зр. функційного додатку].

Дѣло