Не смійте називати романський народ валахами чи румунами

«Народи австрійської держави, суть перед лицем уставних законів всі рівні собі, іно рівноправність єсть нам всім запоручена». Розпорядження Семиградського губернатора 1850 року як зразок боротьби з мовою ненависті з часів, коли ще такого поняття не існувало. 

 

 

Народи австрійської держави, хотя так різно­родні, суть перед лицем уставних законів всі рівні собі; преїмущество нe приналежить жад­ному з них, іно рівноправність єсть нам всім запоручена. Тої засади подобаєть держатися всім, которі желають доступити щастя тривалого і хо­чуть бути достойними членами великої і сильної держави. Но щастя того не можна іншим спосо­бом доступити як тілько єсли всі взаємно се­бе поважати, і в мирі, покою і любові питому свою народність без оскорблення других розвива­ти будуть. Як щиро і безсторонно високоє пра­вительство реченную засаду соблюдає, як усердно воно в обороні слабших і меніє просвіщенних дійствує, маємо ясний доказ в розпорядженні на­чальника Семиградского барона Волгемута, обвіщеннім в ціли поскромлення німецьких дневни­ков противо Романам повстающих, которе тут в дословнім преводі уміщаєм:

 

Розпорядження

ц.к. цивильного і войскового Губернатора в дні 8 марта 1850 до сибинського і брашовського городского капітан­ства, що до способу захованняся німецьких дневників напротив Романам.

 

Єсть то неустанним  усилованням правитель­ства і єго органів, аби народи послідними проїзшествіями роздвоєні посмирити, і належито ви­рівняти взаємні їх домагання. В тойто важній цілі повинні би і часописи содійствієм своїм причинятися, іли принаймній прямо єй не проти­витися. Єсть то оскорбленням народного племени, котороє через неприятне врем'я в душевнім і ве­щественнім розвою лишилося позаду, єсли єму безузстанно тоє випоминаєся: оскорбленням нема­лим, єсли погрішєння і заблуждення поєдинчих іли множаїх приписуються в вред цілого народа. Спостерегал я к сожалінню, же относительно к ро­манскому народу в семиградских німецьких дневниках часто находять місце артикули (подлинного сочинення іли з інних винятії часописей), которі забуваючи на повисшії взгляди і возбуждаючи спра­ведливую уразу, стаються поводом отвітов в по­добном же смислі сочинених. Мені нужно в спра­ві правильно поступаючого розвою здішнокраєвих отношеній жадати, аби таковиї несправедливости у­стали. При нинішнім із'ятнім состоянню єсть також і надзирательство над дневниками заостре­не; для того вкладаю на вас повинність, уважа­ти, аби непріймалися таковиї сочинення, котори суть несорозмірнії і до того єще викликують шко­дливую роз'ятренность народностей. В таком сми­слі уділите с прилученням сего розпорядження ре­дакції помянутого дневника належите предостереже­ння. Желаю також, аби, когда в часописях вспо­минаєся дещо о Романах, нe употреблялося из­раженія оскорбляющего чувство народноє яко н. п. Валахи а Румуни, но тогоже котрого і правитель­ство приняло т. є. „Романе“, о чем має ся і пом'янутій редакції ознаймити, аби то захововала з точністю.      

 

Вольгемут в. р.

 

(Вѣстникъ для русиновъ Австрійскои державы, 6/18 цвітня 1850, ч25.  с.98—99)

(подано в сучасному правописі – оригінал див. тут)

 

 

01.10.2021