«Народи австрійської держави, суть перед лицем уставних законів всі рівні собі, іно рівноправність єсть нам всім запоручена». Розпорядження Семиградського губернатора 1850 року як зразок боротьби з мовою ненависті з часів, коли ще такого поняття не існувало.
Народи австрійської держави, хотя так різнородні, суть перед лицем уставних законів всі рівні собі; преїмущество нe приналежить жадному з них, іно рівноправність єсть нам всім запоручена. Тої засади подобаєть держатися всім, которі желають доступити щастя тривалого і хочуть бути достойними членами великої і сильної держави. Но щастя того не можна іншим способом доступити як тілько єсли всі взаємно себе поважати, і в мирі, покою і любові питому свою народність без оскорблення других розвивати будуть. Як щиро і безсторонно високоє правительство реченную засаду соблюдає, як усердно воно в обороні слабших і меніє просвіщенних дійствує, маємо ясний доказ в розпорядженні начальника Семиградского барона Волгемута, обвіщеннім в ціли поскромлення німецьких дневников противо Романам повстающих, которе тут в дословнім преводі уміщаєм:
Розпорядження
ц.к. цивильного і войскового Губернатора в дні 8 марта 1850 до сибинського і брашовського городского капітанства, що до способу захованняся німецьких дневників напротив Романам.
Єсть то неустанним усилованням правительства і єго органів, аби народи послідними проїзшествіями роздвоєні посмирити, і належито вирівняти взаємні їх домагання. В тойто важній цілі повинні би і часописи содійствієм своїм причинятися, іли принаймній прямо єй не противитися. Єсть то оскорбленням народного племени, котороє через неприятне врем'я в душевнім і вещественнім розвою лишилося позаду, єсли єму безузстанно тоє випоминаєся: оскорбленням немалим, єсли погрішєння і заблуждення поєдинчих іли множаїх приписуються в вред цілого народа. Спостерегал я к сожалінню, же относительно к романскому народу в семиградских німецьких дневниках часто находять місце артикули (подлинного сочинення іли з інних винятії часописей), которі забуваючи на повисшії взгляди і возбуждаючи справедливую уразу, стаються поводом отвітов в подобном же смислі сочинених. Мені нужно в справі правильно поступаючого розвою здішнокраєвих отношеній жадати, аби таковиї несправедливости устали. При нинішнім із'ятнім состоянню єсть також і надзирательство над дневниками заострене; для того вкладаю на вас повинність, уважати, аби непріймалися таковиї сочинення, котори суть несорозмірнії і до того єще викликують шкодливую роз'ятренность народностей. В таком смислі уділите с прилученням сего розпорядження редакції помянутого дневника належите предостереження. Желаю також, аби, когда в часописях вспоминаєся дещо о Романах, нe употреблялося израженія оскорбляющего чувство народноє яко н. п. Валахи а Румуни, но тогоже котрого і правительство приняло т. є. „Романе“, о чем має ся і пом'янутій редакції ознаймити, аби то захововала з точністю.
Вольгемут в. р.
(Вѣстникъ для русиновъ Австрійскои державы, 6/18 цвітня 1850, ч25. с.98—99)
(подано в сучасному правописі – оригінал див. тут)
01.10.2021