Хто з нас не рад би видїти місць святих, на котрих Исус Христос жив, страдав і умер. Вже в старину наш земляк игумен Даніїл чув ся щасливим, навідавши ті кровію Спасителя зрошені місця. Нинї у нас, за-для бідноти нашої, рідко хто може відвідати Святу землю, длятого вдоволяє ся лише читанєм описів єї. Аж ось — звістний артист-маляр польскій Г. Стика виготовив панораму — величезний образ Єрусалима з Голгофтою і з охрестностію на яких десять миль — а виставивши єї у Львові, дає кождому можність побачити бодай так ті святі місця.
Центральною точкою панорами єсть гора Голгофта — в такім видї, в якім мала бути за часів Исуса Христа. Голгофта на образї Стики — то не гора, лише звисшеність плоска, камениста, пуста і сумна. До неї веде дорога з долини від міскої брами. На серединї тої звисшености стоять вкопані два хрести, а межи ними в серединї стоїть мужчина в білім одїню, з окровавленою головою та й з окровавленим лицем, взнїсши очи до неба — се Христос. Коло него на земли вінець терновий і червоний плащ — і хрест, той, на котрім має умерти за рід людскій. Не хибує тут нїчого анї нїкого, аби Спасителя чим борше прибити на хресть; видно вже хвиля послїдна перед виконанєм засуду — власне якійсь Римлянин відчитує засуд. Против Исуса, кілька кроків на право стоїть невіста в крузї знакомих, здержуючих єї; она блїда, хитаєсь, мов-би рішила ся кинутись к Исусови, але заразом силує ся здержати ся з своїм наміром, — то Пресвята Дїва в товаристві св. Іовна, Лазаря і сестер єго. В нїй видно, як виписано: "Прийдїте і видьте, аще єсть болїзнь яко болїзнь моя", але заразом видно і сильну волю потерпіти з Исусом, маючим смертію побідити смерть. Крім воїнів римских і множества народу, між котрим особливо відбиває ся постать св. Петра, видно по лївім боцї від Исуса старшину жидівску стоячу над близькою пропастію. На лицях старшини видно радість з легкої побіди і гордість попереджаючу єї упадок. Подальше, коло двох лєктик, стоять — в сїй хвили також ще члени синаґоґи, але невдовзї ученики Исуса — Іосиф з Ариматеї і Никодим. А перед ними з виразистими чертами лиця — молодий мужчина — Савло, пізнїйше св. Павло. За тим всїм підносить ся збіч гори висше і висше, а покриває єї вже помалу темна барва від тьмячого ся вже сонця. Вже гори від сторони Самарії затемрявіла, а часть Оливної гори замість в зеленій красцї показуєсь мов-би оловяна маса, — лиш два лучі, виразні, падуть на землю — на лице Исуса і на Пресвяту Дїву. Єрусалим цїлий — з правої сторони Голгофти — представляє величезну камяну масу, не похожу на наші городи. Поблизше від Голгофти виднїють величезні башти римского замку — мешканє Пилата — а подальше, під горою Єлеоньскою [взглядно против тої гори] видно в руштованю храм жидівскій, а в него виходять густі клуби диму жертвенного, що замість підносити cя в-гору, стелить ся, як при жертві Каїна, низом по земли. Та й не диво, зачинає ся прецїнь приносити Богу инша жертва, безконечно висша, — і то руками тих людей, що приносячи кров кізлят і овець кричать: "Кров єго на нас і на чада наші!" Тож их жертва вже не має перед Богом ваги — она проклята. Подальше в право від храму великі будівлї, а особливо гарний марморний дворець Ирода — а чи не сам Ирод стоїть на мурі коло двірця в лавровім вінци? Над двірцем подальше величезні мури чотирокутних башт і будинків, взносячись гордо мов-би до неба — Сіон. По-за тим в значній віддали синїють та темнїють далекі гори Моавскі, аж десь о десять миль, — там виднїє ся зеленава мрака над Мертвим морем. Неменше пишна панорама з лївого боку Голгофти в сторону Самарії. Зараз коло місця Роспятя видко дебри межи скалами, а в них виднїють ся гроби жидів; в однім з них двері на-пів отворені. За гробами на плоскій звисшености видні тут то там доми орієнтального типу з плоскими кришами, а також шатра паломників, що прийшли на празник Пасхи до Єрусалиму. В той бік веде також дорога до Самарії помежи гори, котрі видно на кілька миль в дїйстно прегарнім представленю.
Цїлий образ, як і послїдна хвиля з земного житя Спасителя сильно впливає на видця. Особливо наших селян, перенятих живою вірою, глубоко потрясають страшні сцени, що тут являють ся их очем. Деякі женщини майже омлївають на вид близької муки Спасителя і в превеликім зворушеню повтаряють: "О Господи! о Господи!" Коли ж опісля освоївши ся з видом на гору Голгофту, розглянуть далеку панораму Святої землї, не хотять вірити, аби то був один образ, але представляють собі, мов-би хто підсував образи инші, — не можуть поняти перспективи. Н. пр. коли поглянуть в лїву сторону від Исуса, де стоять жиди з Каяфою, то годї им зрозуміти, як можуть на полотнї з заду бути ще лєктики, дорога, хати, ба ще й гори, коли самих жидів, хлопів дужих, стоїть там зо пятнацять осіб... Так само многі є переконані, що ставок коло городскої брами — то ставок справдїшний; а що-до на-пів отворених дверей гробу з лївого бову від Исуса, то хтось хотїв кинути камінь, аби переконати других, що камінь упаде до середини гробу.
Загально беручи — панорама Голгофти єсть для интеліґентних людей поучаючою, а для селян, як і для всїх нас дорожачих місцями святими, немов святинею знятою з Святої землї, котрої вид переносить наші душі до того страшного і великого дня, в котрім Спаситель наш "предаяша себе за людскій живот", дав ся на муки і на смерть страшну на хрестї. Отже коли хто хоче вдоволити свому душевному бажаню — познайомити ся з відтвореним правдавним положенєм Єрусалима, нехай відвідає панораму Стики. Коли-ж хто згромадить товариство — н. пр. селян — зложене з 50 людей, тогдї се товариство одержить від п. Ґарчиньского [урядника б. Банку селяньского, при улици Ягайлоньскій ч. 3.] білєти вступу до панорами Голгофти по зниженій цїнї 15 кр. за особу. Вистава Голгофти буде замкнена около 20-ого н. ст. ceгo місяця.
Дѣло
07.09.1896