Коли треба деколи устроїти яку "шопку" патріотично національну, при котрій дуже добре звучать бомбастичні фрази о братерстві і згіднім пожитю двох народів, слабшого і дужшого, тогдї аранжери "шопки" старають ся всїма силами о відповідну асисту до сеї паради, с. є. щоби найшлись які одиницї таки з тої другої народности, що має служити штафажею, і власними устами проголосили — фальш, брегню. Спосіб се не новий, бо від давна практикований з меншим або більшім успіхом в поодиноких краях, а виконати єго там лекше, де дотичний нарід не перенятий самосвідомостію національною та не має ясно витиченої своєї політично-національної проґрами.
В австро-угорскій державі мабуть одні Русини ще найбільше потрібні до таких декорацій, при патріотичних парадах. Своїм сусїдам, поруч котрих Русини живуть, не роблять они великої завади в політично-національних змаганях, але на кождий спосіб суть невигідні за-для своїх претенсій до питомого національного житя, і длятого при кождій нагодї аранжери старають ся, щоби Русини публично відпекали ся всего того, на що в звичайній не-торжественній порі нарікають. На жаль, находять ся в рускій суспільности люде, котрі принимають на себе ролю таких герольдів до проголошеня всесвітно неправди. З того виходять такі симфонічні "шопки" дуалістичні, як н. пр. руско-польска, руско-мадярска, руско-румуньска.
Послїдними часами ми в Галичинї аж надто часто буваємо свідками всїляких руско-польских маніфестацій, устроюваних, як удасть ся і як потреба, будьто з великим шумом о значіню краєвім, будьто на менші розміри от хоч би при пращаню або повитаню всяких достойників. Се було і давнїйше але різниця велика, бо коли тогдї треба було просто витворювати штучно статистів в родї Черкавских і Савчиньских, то тепер ино махнеш рукою, або і без того, а вже самі до тебе зголосять ся "правдиві" Русини з кости і крови. В тім то тепер й більше лихо та погань, а щоби єго викорінити треба зужити більше енерґії і сили.
Дѣло
23.07.1896