◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Фестин товариства руских женщин в Перемишли, разом з фантовою льотерією, що не відбув ся 6. липня з причини непогоди, відложений на суботу т. є. 11 н. ст. липня (свято ап. Петра і Павла). Місцем фестину Знакова гора; початок о год. 3-тій. Однак коли би фестин не міг відбути ся в висше означенім дни з причини непогоди, то наступить льосованє фантів того самого дня т. є. 11. н. ст. липня о год. 3-тій в сали маґістратскій. — Комітет.

В рускій школї вправ для дївчат (пляц Стрілецкій ч. 6) відбуде ся закінченє року завтра (в пятницю) рано. По відправленю литургії в каплици шкільній настане о год. 9½ попис дїтей з співами, деклямаціями і виставою робіт ручних. Родичі дїтей й приятелї школи мають вступ.

Нові уряди телєґрафічні. З днем 10. липня с. р. будуть отворені в Лопатинї і Топорові, пов. брідского, при истнуючих там урядах почтових стації телєґрафічні з обмеженою службою денною.

Трояка спекуляція не повела ся. З Дрогобицкого пишуть нам: Мартин Копик з Почаєвич, села під Дрогобичем, позичив перед трема роками в касї повітовій 100 зр. на сплату своєї сестри, і хоч зимовою порою денно на своїй сїчкарни зарабляв 1–1.50 зр., не спішив ся з довгом. Перед двома роками в часї свят різдвяних зачав в корчмі галабурду, при чім сусїдскій паробок єму око вибив. Копик на певно рахував, що суд признасть єму 100 зр. за око, а тимчасом при розправі показало ся инакше. Довг стоїть, хата стара — тож спекулює Копик так: обезпечує в "Днїстрі" на 400 зр. хату, котра варта 30–40 зр. Дня 30 червня вечером, коли дїти в хатї полягали, каже Мартин до своєї жінки: "Завтра мусимо нашу хату підпалити, ти підеш в поле, а як буде горіти, не спіши скоро домів; я повезу конюшину до міста. Будемо мати за асекурацію нову хату тай довг сплатимо." Найстарша 10-лїтна донька лягла на печи і чула, як обоє намавляли ся, а удавала, що спить, тай хропить. На другій день 1 липня, випрятавши всьо з хати до стодоли, бере Копик сїрку, сухе порохно вербове і клочі, обвиває в шмату тай кладе на подї під платвою, а сам їде до міста, виправивши жінку в поле та засунувши хату. Дївчина розповіла все в сусїдній хатї, з котрої паробок вітцю вибив око. На подї уже курило ся, лїзуть через вікно, зробили крик, громада збігла ся тай тлїючій бальок угасили. Війт дав знати жандармерії і Мартин на своїй фірі привіз з Дрогобича жандарма для списаня протоколу — а тепер сидить в Ивановій хатї. І так то Копик був би пімстив ся за око, бо хата стоїть на передї; був би мав нову хату і довгу позбув ся, а трета часть села пійшла би з димом, бо сильний вітер дув.

Дѣло