Як відомо вже нашому громадянству, Югославія є досі єдиною країною, де численні українські елєменти неорґанізовані через властну байдужість і недбальство української еміґрації, а також через незалежні обставини українського життя — відсутність дипльоматичного представництва уряду У.Н.Р. Не кажучи вже про значні українські кольонії за старих часів, які оселились тут у Бачці, Среті і Босні, остання врангелівська еміграція дала Югославії значний відсоток українського елєменту, що разом з російською біженецькою хвилею залив цілісеньку югослав'янську країну, розпорошившись по ріжним таборам, селам і місточкам. Дві більші українські громади в Сараєві та Загребі вживають заходів до нав'язання найтільніших з'язків з українськими гуртками по таборах, аж за браком їх точних адрес не могли розвити своєї діяльности як то було треба. Поки що маються з'язки з трьома таборами, в яких разом налічується до тисячи Українців; це в Стерниште, Плетерниці та Дервенті, де є кілька вищих чинів Українців-старшин. Загальній праці шкодить окрім звичайного нашого "хохлацького" недбальства ще й зрадливість нашої напів-інтеліґенціі, переважно з бувших гетьманських кругів, що разом з Росіянами ще досі гарненько числить югослав'янські гроші (біженська запомога) і до українства не признається.
Не можна тут поминути також "незлим, тихим словом" і де-котрих вищих інтеліґентів, професорів, близьких родичів наших сьогоднішних міністрів, призвища яких поки-що не будемо згадувати, що ставляться байдуже до української справи, вважаючи це "політикою"... Одначе, щоб там не було, українська орґанізаційна праця посувається тут досить швидко наперед. У Сараєві і Загребі закладаються філії українських книгарень, виписуються та росповсюджуються в великій кількости часописи, передбачається видання кількох книжок в сербській і хорвацькій мові в українській справі, є думка скликати в швидкім часі з'їзд українських громад та гуртків задля обміркування свого політично-економічного становища. Передусім має бути влаштовано конґрес старих українських кольоній (русинських), що відбудуться 22-го цього місяця в місті Керестурі (Срет) задля обговорення своїх культурно-просвітних національних справ. І що найцікавіше — мовою конґресу буде їх місцевий діялєкт (бачвалевский), зближений до наших Підкарпатців. Сумна картина, ненька-Україна для їх була далеко, а те, що робилось під російським ярмом, до їх не доходило. Виходить, ніби люде без своєї метрополії, без старої культури... Що є утішного, так це те, що тут між наших милих Русинів не має того кацапського засилля, яке на московські гроші процвіло в Підкарпатщині. Прийде час, встане Україна і вони будуть її найкращими синами. На той конґрес мають бути делєґовані також представники місцевих українських орґанізацій (з не тубольців).
[Воля, 04. 06. 1921]
16.06.1921