За матеріалами виставкового проєкту в Центрі Шептицького Українського католицького університету
Спробу першого українського дослідження про плакат як супер ефективний інструмент візуальних комунікацій здійснив Микола Вороний на сторінках першого українського мистецького журналу «Сяйво» ще на початку ХХ сторіччя. У своєму нарисі митець побіжно зауважив, що в українському культурному просторі плакати та афіші мають маргінальне значення. І такий стан справ був актуальним доволі тривалий час через різні обставини.
Національний культурний простір лише на початку ХХІ сторіччя почав реалізовувати масштабні проекти, де плакати чи афіші були вагомою складовою виставкового проекту.
Невдовзі по відкриттю команда Центру Шептицького також почала активно залучати до своїх просторів партнерів з різних інституцій із проектами, які б були пов’язані з мистецтвом плакату. Так, у просторі Центру Шептицького впродовж грудня 2018 – січня 2019 року відбувалося 7 Міжнародне Бієнале соціально-політичного плакату, яке мало назву «Творчо про права людини». Це була дуже масштабна виставка, у якій брало участь близько чотирьохсот митців з тридцяти восьми країн світу. Частина експозиції , а це було сімдесят три роботи розташовувалась у Львівській обласній бібліотеці імені Романа Іваничука. Відкриття цієї виставки стало можливим завдяки підтримці Міжнародної Фундації імені Рози Люксимбург.
Наступним проектом Центру Шептицького в напрямку популяризації візуальної культури як одного із пріоритетних напрямків стратегії діяльності став власний підсумковий виставковий проект «Динамічна ідентичність», присвячений рефлексіям над постаттю митрополита Андрея Шептицького в дизайні. Молоді дизайнери спробували подати постать митрополита Андрея у сучасному візуальному медіаформаті за допомогою дизайнерського плаката як інструмента подачі візуального матеріалу. Бо саме у жанрі мистецтва сучасного плаката якнайкраще можна спробувати інтегрувати сучасні мистецькі тенденції, діджітал інструменти, для того, щоб презентувати новий погляд на відому особистість. Адже, так звана цифрова революція значно вплинула на розуміння культури сьогодення, і рецепцію глядачів. Тобто мистецтво стало технологічним. Відтак, спробувати осмислювати ключові постаті через призму технологічного інструментарію в класичних жанрах мистецтва є одним із актуальних ключових завдань для всіх дієвців культури сьогодні.
Власне, автори згадуваної виставки «Динамічна ідентичність» присвяченої митрополиту Андрею Шептицькому дизайнери Сергій Фединяк та Андріан Рибчинський спробували поєднати сучасний дизайнерський технологічний інструментарій до цього одного з наших національних духовних та культурних канонів – митрополита Андрея Шептицького. У своєму маніфесті до цієї виставки митці таким чином охарактеризували свою концепцію: «ми звели постать митрополита до артистичного іміджу, метафори, зробили постать одночасно інтимною та формальною. Стираючи грані між поколіннями та мистецькими стилями, ми задалися питанням: на скільки усталений в нашій уяві і складений в суспільній свідомості образ Шептицького є вузьким, або навпаки широким, усталеним, виснаженим чи навпаки – наміченим? Нам здалося, що цей образ не до кінця і не для всіх є розкритим, він ще має потенціал для різного сприйняття. Образ Шептицького настільки невичерпний, що можна було б зробити сотню плакатів. Але водночас нам не хотілося зводити образ Шептицького до одного статичного образу. Бо постать Шептицького досі прогресивна, досі жива. З кожним роком співпрацюючи з Центром Шептицького ми розкриваємо образ самого Шептицького».
Варто зауважити, що виставка є результатом масштабного грантового проєкту «Бієнале Шептицький», що його реалізував Центр Шептицького Українського католицького університету за підтримки Українського культурного фонду впродовж 2020 року.
Як зауважив куратор виставкового проекту «Динамічна ідентичність», менеджер культурних проектів Центру Шептицького Українського католицького університету Юрій Кучерявий: «Метою цього виставкового проекту було показати пластичність, гнучкість образу Шептицького. Вивести його з зі сфери історичної спадщини» .
Таким чином, можемо зазначити, що основним меседжем цієї виставки є спроба показати потенціал різнохарактерного прочитання постаті митрополита Андрея Шептицького, показати як дієвця сучасного культурного простору, який до кінця ще так і не був розкритий. Відтак, систематична робота щодо «прочитання» життєпису та діяльності митрополита Андрея Шептицького по-справжньому ще тільки починається в національному медіапросторі.
До того ж, спостерігаючи за перебігом цього візуального проєкту присвяченого постаті митрополита Андрея Шептицького бачимо, що зацікавленність серед публіки молодшого покоління, зокрема студентства до історії національної культури значно зростає. А Центр Шептицького і надалі провадитиме активну культуртрегерську діяльність в різножанрових форматах щодо розкриття духовного потенціалу свого патрона для сучасного суспільства. Та й не тільки. Тож далі буде…
09.06.2021