Дѣло, 01.04.1896
Допис
при науцї греко-кат. реліґії в IV-ій ґімназії у Львові закололо наших "braci" — ксьондзів польских.
Gazeta kościelna, згадавши про се введенє язика руского замість польского, робить в ч. 11 з с. р. таку замітку від себе: "Всї уваги над тим фактом доконаним були-би злишні і невластиві. Тілько з огляду на виїмок, що заходить в ґімназії Франц-Іосифа, в котрій Русини готові добачувати кривду народу руского, позволимо собі завважати, що обряд а народність, то річи цїлком розличні. Не видїли би ми в тім нещастя, коли б у всхідній Галичинї всї ученики без різницї обряду, учились язика руского. Наколи однак католики гр.-кат. обряду, маючи в місци ґімназію руску, за відомостію і волею родичів ходять до ґімназії польскої, то тим самим оказують, що им язик польскій єсть близшій і милїйшій від руского. Викладати им найважнїйшій предмет науки в бесїдї менше знаній і менше милій, то значить: утрудняти реліґії приступ до сердець і умів, посвящати зміст для форми, з средства робити цїль, а з цїли средство. Таке приневоленє в природнім порядку річи спроваджує наслїдки, противні наміреним, викликує реакцію і побуджує резолютнїйших до того, щоби глядали доріг — правних чи не правних — до увільненя себе від обряду надуживаного до пропаґанди політичної".
Річ ясна, що Gazeta kościelna, говорячи о ґімназії Франц Іосифа, цїлить властиво в ґімназію IV., де довершила ся зміна язика викладового з польского на рускій. З тої обставини, що той або сей ученик Русин записує ся до польскої ґімназії, маючи в місци руску, ще не можна вносити, що єму рускій язик єсть менше знаний або менше милий, бо на вибір польскої ґімназії учеником рускої народности впливають нераз різні обставини, зовсїм не маючі стичности з народностію або політикою. Після наведеної засади Gazet-ою kościeln-ою належало би в нїмецкій ґімназії у Львові учити реліґії по нїмецки, а не по польски і руски, бо треба би вносити, що ученикам нїмецкій язик єсть милїйшій і більше знаний, нїж польскій або рускій, скоро записали ся до нїмецкої ґімназії, маючи в місци три польскі і одну руску.
Впрочім що-до IV-ої ґімназії, то — як констатує "Душпастир" в остатнім своїм числї — ледви щось 4 ученики гр.-кат. обряду признали ся до народности польскої, а всї прочі до народности рускої, отже справедливо заведено викладовий язик рускій та й ученики дуже радо приняли ту зміну і не було нїгде, навіть у тих, що признали ся до народности польскої, нїякого невдоволеня. Тим, що признають ся до народности польскої, катихит рускій поясняє предмет по польски і питає их в польскім язицї, наколи того забажають. Ба навіть в ґімназії Франц Іосифа — де на вопіючу кривду руского народу і рускої церкви наука реліґії для Русинів до нинї викладає ся по польси! — більшість молодежи гр.-кат. обряду признає ся до народности рускої, а тим caмим заявляє, що їй бесїда руска не єсть менше милою і менше знаною, бо-ж бесїда єсть найважнїйшою прикметою народности.
Вже то польскі ксьондзи не повинні говорити о "надуживаню обряду до пропаґанди політичної" по сторонї Русинів, бо именно они самі надуживають обряду латиньского до пропаґанди політичної серед Русинів! Се-ж річ така ноторична, що — як то кажуть — воробцї о нїй цвірінькочуть...
Дѣло
01.04.1896