В послїдних лїтах тисячі руских селян попродали свої грунти за пів дармо і пустили ся за море до Бразилії шукати лучшого кусника хлїба. Одних з тих еміґрантів завернули власти ще перед тим, заки им удало ся всїсти на корабель. Ті люде, стративши все майно, поповертали в свої села, але не до своїх хат, котрі продали, і стали бездомним пролєтаріятом. — Другі заїхали аж на місце до Бразилії, але лиш малій части з них удало ся забезпечити собі екзистенцію. — Наконець треті, стративши всьо, вертають до краю лиш по то, щоби тут дальше бідувати.
Питанє еміґраційне не сходить тепер з дневного порядку. Занимають ся ним всї — суспільність, публицистика і тїла законодатні. А власти — замість зарадити превентивно тому лиху — уживають репресивних средств і тим лише розярюють і так до крайности доведене населенє сїльске.
Нездоровій еміґрації можна зарадити дуже легко, — треба лише відважитись на рішучій крок.
Після нашої конституції може правительство з оглядів публичних засистувати запоручені законами основними права горожаньскі — і то називає ся виїмковим станом економічним.
Після устав адміністраційних заборонює правительство торговлю худобою в повітах, де єсть зараза, а стан такій єсть також виїмковим, бо через то тамує ся свобода торговлї. Однак такі зарядженя є оправдані загальним интересом економічним краю.
В повітах, де опановує нарід формальний дур еміґраційний, позбувають ся люде своїх грунтів, котрі по більшій части переходять в руки лихварів і всяких сїльских глитаїв. Таку нездорову еміґрацію можна здержати одним замахом пера без репресивних і насильних средств. Треба би лиш устави, після котрої правительство мало би право в певних повітах або селах на певний час заборонити продаж грунту. Се найбільше отверезило би людей, бо відняло би им средства на подорож і уратувало би их від пропасти.
Ось проєкт такого закона:
§.1. Наколи в певних місцевостях населенє в цїли еміґрації марнує недвижимий свій маєток, — правительство краєве, в порозуміню з видїлом краєвим і висшим судом краєвим, може розпорядити:
що від часу виданя розпорядженя в певних місцевостях абсолютно суть неважними заключені що-до недвижимостій рустикальних
а) контракти купна продажи,
б) контракти заміни,
в) контракти найму і аренди на довше, як на три роки,
г) затяганє позичок з забезпеченєм гіпотечним.
§.2. Хто тую уставу переступає або в якій-небудь спосіб обходить, в особенности контракти антідотує, або постарає ся о вирок судовий, стає ся винним провини і карає ся строгим арештом від 1 місяця до 2 лїт і грошевою карою 100 до 3000 зр., а також і видаленєм.
§.3. Устава тая входить в житє з хвилею оголошеня.
Розуміє ся само собою, що така устава лиху і бідї селяньства не запобігає, але все може она уратувати тисячі селян від погибелї і матеріяльної руїни, a власти не будуть мусїли завертати маси еміґрантів з Кракова, Відня а навіть з Италії назад до краю...
Дѣло
24.02.1896