(на маргінесі акції Антибольшевицького Блоку Народів).
Погляд, що одинокою найгрізнішою небезпекою для мира й европейської цивілізації є під сучасну пору большевизм, здобуває собі щораз то більше право горожанства на Заході. На це вказують не тільки голоси західної, особливо англо-саської преси, але теж заяви тої міри політиків, що Бевін. Відповідаючи на обвинувачення Вишинського,що прийнявши позу Катона ломив копії на сесії Ради Безпеки в обороні уярмленого англійською окупацією грецького народу, Бевін заявив: "Найбільшою небезпекою для світового мира є безнастанна пропаганда Москви, стале використовування комуністичних партій всіх народів для наступу проти бритійського народу так, наче б не існувала жодна приязнь між Росією і Великобританією". Я повторюю: Це є найбільша небезпека для світового миру".
До минувшини належить романтика воєнних літ, коли то західна суспільність ідеалізувала свойого "великого східного союзника" та підносила на піедистал оборонців найвищих ідеалів людства. Навіть найбільші оптимісти, найщиріші прихильники порозуміння та співпраці з Сов’єтським Союзом починають собі здавати ясно справу з того, що їхня простягнена до згоди рука зависла в повітрі. "Великий союзник", використовуючи дуже вигідну ролю побідника, старається витягнути з побіди максімум користи та водночас завертає на старий політичний шлях. Цей шлях добре всім відомий, а на його кінці, мов фатаморгана для одного з колишніх союзників, а понурий привид для двох других виринає московсько-большевицька світова імперія.
Заник сов’єтофільських симпатій та утверджування переконань, що політичні дороги союзників щораз то більше розходяться,(а подекуди на перехрестях грозить навіть небезпека менших, або більших зударів) можна назвати першим кроком в об'єктивній оцінці тої ролі, яку сповняє сьогодні Сов'єтськпй Союз. Але від цього першого кроку, себто від ствердження, хто є "небезпекою для світового мира" до усвідомленння, як тій небезпеці протиставитися, ще далека дорога. Від пасивної думки й правильних політичних висновків ще далеко до консеквентного застосування тих висновків у практично-політичній тактиці.
Ці консеквенції, що в прямій лінії доводять неминучости активного зудару двох непримиримих світів є для Заходу такі грізні та неприємливі, що покищо він не хоче про них нічого чути. І длятого ще багато переживе він гірких досвідів та розчарувань заки стане на тих позиціях, на яких сьогодні вже стоять ті народи, які віч на віч з большевицькою небезпекою, під безпосередньою загрозою тої небезпеки поставили точку над "і" ясно та одверто сказали собі: тільки активна та безкомпромісова боротьба з большевизмом і в дальшому його розгром є одиноким і правильним шляхом для усунення небезпеки, яка грозить світовому мирові.
Тверда большевицька дійсність, в якій у висліді воєнних дій та повоєнного укладу в світі опинилося багато народів, виявила ім ясно ті істини, що для них були теж незрозумілі в той час, коли вони теж були тільки ближчими чи дальшими сусідами Сов'єтського Союзу. Як сьогодні Захід, так в той час і вони (належали тоді рівнож не тільки духово до Заходу) не доцінювали большевицької небезпеки та байдуже й без надто великого зрозуміння ставилися до боротьби, яку з большевизмом вели народи: український, білоруський, грузинський і другі, в рямцях тодішнього Сов'єтського Союзу. Щойно тепер, зазнавши самі всіх благ большевицького режиму, вони зрозуміли, що між большевизмом та всіми, кому дорога свобода та ідеї і здобутки європейської культури не може бути жодних компромісів, що спір між ними може вирішити тільки безкомпромісова боротьба.
Маючи до вибору: або пасивно підкоритися всім вівісекційним експериментам большевизму, і в недалекій будуччині затратити своє індивідуальне національне обличчя, перемінитися з сіру масу сов'єтських людей, або активну революційну боротьбу, що в перспективі дає можливості знищити ворога й відзискати втрачену свободу, — вони вибрали боротьбу і в той спосіб включилися в один спільний протибольшевицький фронт.
Це є генеза об'єднання всіх активних протибольшевицьких сил, що сьогодні носить назву Антибольшевицький Блок Народів. Антибольшевицький Блок Народів (АБН) поставив собі за завдання скоординувати всі протибольшевицькі сили та узгіднити спільну тактику боротьби. В основі цього об'єднання лежить активізм та прийняття метод безкомпромісової революційно-визвольної засади боротьби. Активізм і безкомпромісова революційна тактика — це є перша засада в програмовій платформі АБН. Друга засада — це спільність та суспільна скоординованість боротьби. Ясно, що перед тотальним нищівним большевицьким режимом, що послуговується в своїх методах такими засобами, як безоглядний терор та насилля, а при тому надзвичайно рафінованими засобами внутрішного розкладу серед поодиноких народів, тяжко встоятися в боротьбі окремим необ'єднаним революційним силам, щойно координація революційних сил всіх поневолених Москвою народів, спільний удар по ворогові може в перспективі принести знищення ворога. Для успішного розбиття ворога не важне те, щоб ув одній, двох, чи трьох країнах окупованих Москвою посилювалася і змінювалася революційна боротьба з окупантом, а важне те, щоб ця боротьба захопила всі простори Сов'єтського Союзу, щоб усюди народ активізувався в боротьбі, щоб обставини склалися в той спосіб, що в певний момент можна буде підняти революцію в цілому Сов'єтському Союзі. Не буде мати успіху повстання в одній країні, бо сов'єти тоді потраплять всі свої сили перекинути туди і його здавити, за те може мати дані на успіх революція проти режиму в цілому Сов'єтському Союзі,бо тоді большевизмові не можна буде скоординувати своїх сил, він стане перед однаковою небезпекою в цілому Союзі.
До переведення такого плану очевидно не здатний один чи два народи в теперішній сов'єтській займанщині, але його має усі дані перевести Антибольшевицький Блок Народів, провівши координацію революційних сил всіх народів Соз'єтського Союзу.
Безумовно, при такій постанові справи мусять відпасти на бік всі спірні поміж зорганізованими в АБН народами проблеми. Координація боротьби вимагає внутрішної спаяности та гармонії і тісної згори й співпраці всіх народів. Кожна проблема, що розсварювала б та доводила б до незгоди, послаблювала би спільний фронт, а тим самим послаблювала б боротьбу проти спільного ворога. До таких проблем належить у першу чергу всі опірні територіяльні проблеми, що дуже часто довгі літа були кістю незгоди та сварні між поодинокими народами. Ясно, що цих питань не можна лишити невирішеними й вони скорше чи пізніше зактуалізуються. Іде тільки про те, щоб вони актуалізувалися не тепер, підчас існування спільної небезпеки від спільного ворога і стали причиною непередбачених ускладнень, розбиття спільного фронту, а в дальших наслідках навіть виграної ворога, тільки щоб ці внутрішні питання вирішувалися вже після того, як ворог буде положений на лопатки. Длятого АНБ ставить справу так, що всі спірні проблеми між народами, які належать до АБН, повинні прийти на порядок дня щойно після усунення спільної для всіх народів небезпеки. Не тільки спільний фронт боротьби та координація всіх сил проти спільного ворога, але теж пересунення всіх спірних проблем на той час, коли перестане існувати спальна небезпека — це третя програмова засада АБН.
Та значення АБН не полягає тільки на об'єднанні та координації дій всіх народів, яким осоружне большевицьке ярмо, себто в площині спільного негативного відношення до большевизму. АБН видвинув великі позитивні кличі волі народам і людині. Ці кличі вже сьогодні становлять спільну платформу ідеологічної спаяности для об'єднаних боротьбою проти большевизму народів. Ці кличі сьогодні успішно протиставляються комуністично-большевицькій світоглядовій реакції. Ще більше значення видвигнених кличів для будуччини. Вони повинні стати основною базою для тривалого порозуміння між народами, основною базою для вирішення всіх спорів та тривалою підвалиною їхнього мирного співжиття.
На початку ми підкреслили, що світ починає вважати большевизм найгрізнішою небезпекою. З хвилиною, коли це переконання під впливом досвідів з Сов'єтами прибере конкретні форми шукання шляхів та засобів, якими можна большевизм знищити, тоді платформа, що послужила сьогодні поневоленим большевизмом народам до об'єднання набіратиме щораз-то більшого значення. Тоді гасла, які можемо сформулувати коротко: активна ворожа постава супроти большевизму, спільна боротьба проти большевизму та засада, що кожному народові й кожній людині належиться свобода — а які сьогодні АБН прийняв за свої стануть в основу загального об'єднання народів світа в боротьбі зо спільним і думаємо останнім вже ворогом людства.
[На сторожі, 15.02.1946]
15.02.1946