Про сойм ческій.

У Львові, дня 30 н. ст. сїчня 1896.

З-поміж всїх соймів краєвих найбільше мусить нинї звертати на себе увагу сойм ческій, де немов спочиває точка тяжкости внутрішних відносин Долитавщини в теперішній хвили. А найважнїйшими фактами там, котрі стоять горою по-над усе, — то нїмецке внесенє о національних куріях і ческа адреса до трону.

Начерк ческої адреси до трону згадує на початку невідрадне положенє економічне і переходить до некорисного та неясного становиска сойму ческого. Сей не може сповняти своїх задач, бо правительство не є одвічальне перед соймом, а видїл краєвий не має екзекутивної власти. Через те і краєві фінанси находять ся в лихім станї. Дальше указує начерк на вторичні права корони ческої, котрі сойм королївства ческого має заступати не тілько в самих Чехах але також в краях, належачих до ческої корони. Державну самостійність корони ческої узнав Фердинанд І., а через те династія не тілько не ослабла, але противно стала ся могучою. Сей правний лад перервано в р. 1749 через прилученє ческої надворної канцелярії до австрійскої. Завдано державну централізацію з тяжким нарушенєм прав ческої корони; але прав тих таки не можна було знести. Признано их патентом з р. 1804, жовтневим дипльомом з р. 1860 і памятним рескриптом з р. 1871. Конституції з р. 1867 і 1873, установлені заступниками країв, не належачих до ческої корони, нарушають права ческої корони. Заступники ті не мали права радити і постановляти о ческих краях; лише сойми тих країв, кождий окремо або всї разом сполучені, в згодї з короною могли дати призволенє на те, яка частина их законодатна і управи мала би належати до спільної з иншими краями ради.

Начерк, звертаючи ся з повною вірою до Єго Величества, просить о справедливість і направу кривди та упевняє, що нїкому не приходить на гадку ослабляти могучість монархії; противно ческій сойм горячо бажає, щоби держава була сильною і поважною для охорони мира, і радо готов пристати на те, щоби все належало до спільної ради і управи, що потрібне до збереженя і скріпленя великодержавного становиска монархії. Сойм королївства ческого памятає також о тім, що всесвітний характер новочасного житя економічного вимагає одностайного управильненя декотрих відносин на великих просторах; длятого не забув би, яку користь мають краї ческої корони з економічної звязи з нашими краями держави, о скілько би се було можливе без нарушеня прав ческого королївства до законодатної і адміністративної самостійности. Щоби не ослабляти також фінансової сили держави, сойм готов на всякі жертви, які відповідали би економічній спроможности ческих країв. Так хоче сойм віддати державі, що їй належить ся; за те тим кріпше стоїть при историчнім і на договорах опертім праві ческої корони до єї законодатної і адміністративної самостійности. А се обставанє при непозбутих правах королївства лежить не тілько в интересї монарха і ческих країв, але також в интересї всїх инших країв держави. Так різні між собою у всякім взглядї краї не можуть бути вдоволені спільним законодатством і спільною управою. Краї, що дальше поступили, потребують чого иншого, нїж ті, що так богато мають єще здоганяти. Всїх брати під один закон і одну управу, значить: одних спиняти в их розвитку, а від других жадати того, чого они не в силї дати. І так всї краї терплять від надмірної централізації. Дальше сказано в адресї:

Лише поворот до историчних і правних основ сеї половини держави дасть королївствам і краям спроможність до використаня всїх своїх сил для свого культурного і економічного розвитку, до тяжкої економічної боротьби, в котрій тепер упадають і терплять, бо спутані нездоровою і неприродною централізацією. Як могучою була би держава, коли би віддано краям их давні права а народам спроможність до свобідного, спокійного розвитку для власного гаразду і на славу та могучість держави! На давнім историчнім ґрунтї, в спільнім трудї для розцвіту ческих країв найшлась би також можність національної згоди, котрої ческій сойм так сердечно і щиро бажає. Централізм спровадив теперішну боротьбу національну, боротьбу о національну перевагу і оборону прав народів. В краях ческої корони повна рівноправність є давним, доси не знесеним правом і законом. А рівне право для обох народів, запоручене законами основними і хоронене всїма парляментарними правами, повне значінє ческого і нїмецкого народу в нероздїльних, неподїльних, в законодатстві і управі свобідних і независимих краях ческої корони є найгорячійшим бажанєм завсїгди вірного ческого сойму.

Начерк кінчить ся словами: "Ваше Величество! Для слави і світлости престола, для могучости і звачіня монархії, для щастя і гаразду країв ческої корони і обох живучих в них народів звертає ся сойм королївства ческого до мудрости і справедливости Єго Величества з найпокірнїйшою просьбою: Єго Величество зволить краям ческої корони дати их давні, непозбуті права до законодатної і адміністративної независимости, а коронї св. Вячеслава єї давну славу, щоби краї ческої корони могли в щастю і задоволеню процвитати і кріпшати на власну честь і для кріпкої охорони найвисшого дому і престола Єго Величества! Бог нехай благословить і зберігає Ваше Величество!"

Внесенє на адресу до трону як і ще раньше внесенє нїмецких послів на установленє національних курій випало ґр. Баденьому дуже не в пору. Він рад би для реформи виборчої і для угоди з Угорщиною вести на пояску гарних але відкладаних обітниць так молодо-Чехів як і Нїмцїв. А тимчасом оба ті внесеня лише причинили ся до заостреня суперечностій між Чехами а Нїмцями, а заразом викликала у одних і других неохоту до презідента міністрів. Правда, що в справі внесеня о національних куріях заняв був намістник ґр. Тун в соймі прихильне для Нїмцїв становиско. Але зараз же поспішив Fremdenblatt з заявою, що слова ґр. Туна, сказані вже по принятю єго дімісії, не можна уважати за вираз правительства; а на першім засїданю комісії соймової, вибраної для тої справи, комісар правительственний зложив на велике нездоволенє Нїмцїв вижидаючу заяву правительства. Так само і в справі внесеня адресового назначив Fremdenblatt невдоволенє правительства і заповів, що адреса, коли би єї принято в соймі, остане без відповіди. З того не можуть очевидно бути задоволені нї Нїмцї нї Чехи, а се утрудняє ґр. Баденьому переведенє своїх намірів. Длятого треба би все таки зацитькувати якось і одних і других. Ото-ж доносять, що в часї побуту п. д-ра Герольда у Відни мав ґр. Бадені припоручити через него Чехам, щоби в справі курій прихильнїйше поводили ся з Нїмцями. А то знов Fremdenblatt каже, що Нїмцї без відома правительства поспішили ся з своїм внесенєм о куріях. Тамте мало би служити для зацитьканя Нїмцїв, се для зацитьканя Чехів. Але справа иде якось тяжко. Чехи таки постановили не уступити Нїмцям в справі курій, а Нїмцї знов репетують: "Як то без відома правительства? Адже правительство дуже добре знало о тім!" Перед своїм відїздом до Львова конферував знову ґр. Бадені з провідниками нїмецких лібералів ґр. Кинбурґом і д-ром Русом. Як удало ся иx втихомирити, того поки-що не знати. Але N. fr. Presse, видно, вже троха успокоєна і потїшає ся надїєю, що в субкомітетї адресової комісії може не прийде до згоди між молодо Чехами а послами великої посїлости. Тимчасом Politik усуває тую солодку непевність ліберального дневника, упевняючи, що до тої згоди прийде рішучо. — Крути, верти!...

Дѣло