Під сим надписом вийшло вже і руске виданє нїмецкої брошури Die ruthenische Massendeputation in Wien (Bericht des ruthenischen Deputationscomites), o котрої появленю ми перед кількома днями згадали. Руске виданє єсть дословним перекладом нїмецкого і обіймає такі части: І. Ухваленє і висланє депутації. ІІ. Депутація у Відни. III. Пропамятне письмо. [IV. Bittgedicht an den Kaiser в рускім виданю пропущено.] — В "Додатку" поміщено дві бесїди і дві интерпеляції посла Романчука в радї державній в справі галицких виборів соймових з р. 1895 і в справі громадної депутації рускої*).
З перших трох частин подаємо тут зміст і наводимо дословно деякі важнїйші уступи. І так в першій частинї ["Ухваленє і висланє депутації"] згадано найперше о давнїйших надужитях виборчих в Галичинї, котрі "сему краєви придбали виїмкове становище межи конституційними краями", а именно о виборах соймових з років 1883 і 1889, а відтак сказано о виборах з р. 1895:
"Однак в роцї 1895-ім всї попередні маніпуляції виборчі далеко були переможені і найгірші обави Русинів перевисшені: они через небувалі доси акти самоволї і насильства утратили найпевнїйші повіти, в котрих кандидували их найперші мужі довіря, а з 14 Русинів, вибраних на послів, многі яко довіренники Поляків та правительства лише на силу накинені рускому народови, инші вибрані тілько на основі призволеня правительства. Поваленє і зломанє Русинів, до котрого здавна прямовано, показалось осягненим."
Дальше розказано о враженю, яке сі вибори викликали, о домаганях народу висланя депутації до цїсаря, о завязаню комітету, о заходах скликаня віч, о довірочних зборах з цїлого краю у Львові, о рішенях того збору і постанові комітету висланя громадної депутації до цїсаря, о коштах і збиранях складок і відїздї депутації з Галичини до Відня. З сего розказу показує ся наглядно, як невірні информації були о рускій депутації ширені і навіть на найвисшім місци подані.
В другій частинї ["Депутація в Відни"] розказано о приїздї депутації до Відня [число членів єї подане на 221, а то 150 селян, 25 міщан, 24 священиків і 22 з независимої світскої интеліґенціиї, не враховуючи репортерів ґазетарских і т. и.], о відвіданю зборів сторонництв христіяньско-соціяльного і робітничого, о відвіданю парляменту, гробницї капуциньскої з трумнами цїсарів, о переговорах з ґр. Баденім що до принатя депутації цїсарем, при чім поданий первістний текст промови до цїсаря, предложений депутацією, і остаточний текст, після змін пороблених в міністерстві. Дальше розказано про заходи, аби цїла депутація допущена була на подвірє цїсарскої палати, і про недопущенє єї поліцією, про авдієнцію у цїсаря і цїсарску відповідь та про оголошенє тої відповіди цїлій депутації, наконець про відїзд депутації домів. Оповіданє се кінчить ся таким уступом:
"Члени депутації відїхали, богаті досвідом і сильні духом, при окликах "слава!" Цїль свою депутація на всякій спосіб осягнула. При теперішних відносинах в Галичинї не можна було надїятись, щоби пануюче там лихо сейчае було усунене, в якій би небудь спосіб пробовано заради. Але дві річи вже наступили. Перше: звернула ся більша увага на галицкі а спеціяльно на рускі відносини, а друге: також велика маса руского народу мусїла прийти до пересвідченя, що треба їй передовсїм на свою власну роботу і на власну силу спускати ся."
Замітимо тут, що в сїй частинї подані і такі подрібности, котрі доси не були оголошені в часописях.
В третій частинї ["Пропамятне письмо"] поміщений цїлий меморіял о галицких виборах соймових з 1895-ого року, переданий цїсареви, о котрім меморіялї попередно було сказано, що він після интенцій депутаційного комітету мав бути короткій [обіймає 12 сторін брошури] і в котрім "инші пресумні відносини руского народу, прочій тяжачій на нїм невиносимий гнет не мали бути порушені". З того пропамятного письма подаємо початок і конець.
..."Рускій нарід в Галичинї — сказано на початку меморіялу — нїколи анї на одну хвилю не забув на добродїйства, які єму від Вашого Величества і Єго преславних предків на австрійскім тронї дістали ся, він нїколи анї на одну хвилю не спроневірив ся обовязкам, які тоті добродїйства на него вложили.
"Межи тими добродїйствами без сумнїву за найбільше і найблагодатнїйше уважати треба тоє, котре нашому народови дало тверду підставу всякого культурного і політичного розвою; се — наданє конституції, котре дїло як нїяке инше голосить високу мудрість і горячу любов Вашого Величества до своїх народів. Так отже цїлком природно, що і ми Русини ту конституційну свободу високо як святу палядію цїнимо і плекаємо, бож она стала ся непохитною основою всего нашого народного житя і нам, Русинам в Австрії, позволяє національно і культурно розвивати ся.
"Так отже єсть також природно, що ми всяке стїсненє тої конституційної свободи, всяке обмеженє наших горожаньских прав, запоручених нам найвисшою волею Вашого Величества, глубше і болїстнїйше почуваємо, нїж инші щасливійші народи. Дуже-ж болїстно мусить бути для нас, коли бачимо, що нашу свободу політичні і автономічні власти стїсняють, що права наші обмежують ті, котрі найвисшою волею Вашого Величества в першім рядї суть покликані бути сторожами тих прав і плекателями тої свободи.
"Ми вповні свідомі, що ми отсим висказали тяжкій докір против галицких орґанів праввтельственних, докір противзаконних махінацій, самовільного а легкодушного надуживаня власти урядової — на шкоду поваги правительства, на упадок почутя права і обезпеки правної народу. Тим не менше змушує нас наша свідомість правна, наше привязанє до монархії і наша дїточа любов і відданість для особи Вашого Величества не замовчати того тяжкого докору а ствердити фактами, як-би они не були сумні, як-би не були соромні та понижаючі для нашого цїлого краю і пануючих в нїм обстанов.
"Предметом нашої найпокірнїйшої жалоби перед троном Вашого Величества суть послїдні при кінци вересня с. р. переведені вибори до сойму, а особливо відбувші ся дня 25 вересня вибори з курії сїльских громад, бо они в цїлім краю, у всхідних як і в західних повітах, переведені були в такій спосіб, що нарід не міг в них бачити нїчого иншого, як тілько наругу законів і знасилуванє своїх найсвятїйших прав горожаньских.
"Вже сама ординація виборча соймова для Галичини засуджує рускій нарід на тревалу меншість в соймі. На 141 послів походячих з вибору припадає на сельску курію всхідної Галичини, в котрій лиш одній Русини могли би вибрати своїх заступників, всего 47 мандатів. Тоє максимальне анї з числом Русинів анї з висотою оплачуваних ними податків в нїякій пропорції не стояче число их конституційних репрезентантів в соймі галицкім могло би хоть в части дати правдивий вираз бажань і потреб руского народа, що як в интересї краю так держави могло би бути лише пожаданим. Послїдними часами запанували у нас однак на жаль такі відносини, що і тоє незначне і непропорціональне число мандатів віднимає ся рускому народови, а при послїдних виборах, з виїмкою кількох повітів, накинено Русинам всюди таких послів, котрим нарід рускій був і єсть рішучо противний, знаючи их яко людей дїлаючих прямо против єго интересів і на єго велику та очевидну шкоду. Виною-ж сего нечуваного покривдженя прав руского народа суть в головній мірі надужитя орґанів властей державних в краю і те крайно сторонниче становиско, яке ті власти при згаданих виборах заняли супротив Русинів.
"З величезної маси удостовірених фактів, котрі про остатну кампанію виборчу в Галичинї дійшли до нашої відомости, схопимо лише тії, котрі доказують, що надужитя правительственних орґанів дїяли ся не злучайно, не виїмково може, але що виконувано их систематично, щоби результат виборів такій зложити, щоб Русини своєї репрезентації в соймі зовсїм були позбавлені."
По тім вступі росказано про торічне заявленє намістника в соймі ["postaramy się"] і подані факти надужить і противзаконностій при соймових виборах. — Конець меморіялу такій:
"Сесі і сим подібні факти сугь спосібні не тілько повагу властій підкопати і довірє до них народу дуже значно ослабити, але також интеліґентнїйшу і прав своїх свідому часть народу до розпуки довести, коли она, помимо конституції, ординації виборчої і инших приписів законних, видить себе відданою самоволи властій і наслїдком того почуває лише строгість законів а не опіку их. Горячка еміґраційна, котра саме по остатних виборах соймових у всхідній Галичинї стала єще збільшати ся, дасть ся зрозуміти лише як симптома тої цїлковитої зневіри в правну охорону, в можливість нормального розвою в Галичинї.
"В такій потребі і тяжкім притисненю рускій нарід, як здавна привик був, звертає свої очи і свої серця до Вашого Величества. В хвили, коли він в найсвятїйших своїх чувствах єсть обиджений, коли легкодушні люде задля цїлій партійних поважились злобною рукою посягати на єго найвисші права горожаньскі, він надїє ся з висоти трону приверненя законного стану, котре приверненє він заразом уважати буде найбільшим досточиненєм за єго терпіня і дізнані кривди.
"Після того важать ся підписані найпокірнїйше просити, щоб Ваше цїс. а кор. Апостольске Величество зволили найласкавійше:
1) задля розслїдженя і сконстатованя противзаконних поступків і насильств зі сторони ц. к. властій і орґанів правительственних при приготовленю і переведеню сегорічних виборів соймових з курії сельских громад в Галичинї розпорядити висланє неупередженого і широким повномочієм заосмотреного комісаря;
2) по сконстатованю тих противзаконностій і знасилувань галицкій сойм краєвий яко вибраний незаконно в курії сельских громад розвязати;
3) на будуче приказати законне і безсторонне поступованє ц. к. властій і орґанів правительственних при всїх виборах.
(Слїдуют підписи 6 делєґатів.)
Подані в "Додатку" дві интерпеляції і довші виїмки з двох бесїд посла Романчука в радї державній нашим читателям знані, бо ми их в своїм часї помістили в цїлости.
[Дѣло, 29.01.1896]
29.01.1896