[Письмо з Тернопільщини.]
Недавно тому занотований був в "Дѣлї" маркантний факт, як то в одній школї сїльскій "bracia mojżeszowego wyznania" з коршми здорово вигопкували свої весільні танцї а дотичні власти не добачили в тім нїчого такого, що могло би наразити сїльску світлицю муз не кажу вже на моральну, але бодай на матеріяльну втрату. Я й не беру ся осуджувати сеї справи поновно, а хочу лише піддати під прилюдний осуд і придожити до наведеного факту иншій і відмінний факт, якій лучив ся з шкільною салею в селї Настасові тернопільского округа. Для докладности і найобєктивнїйшого осуду наведу тут головний зміст одного поданя до окружної ради шкільної в Тернополи і дословну відповідь сеї власти до заряду школи в Настасові.
Поданє до ц. к. окружної ради шкільної в Тернополи було такого змісту:
"З огляду на велику вагу, яку можуть мати популярні виклади з обсягу наук господарских на зворушені під нинїшну пору [Бразилія! — Pед.] уми селяньскі, низше підписані — користаючи з співучасти місцевої новозаложеної але надїйної шкілки рільничої в Настасові, як і не менше користаючи з ласкавої і головної участи Всч. о. Глодзиньского, ц. к. професора господарки при учительскім семинари в Тернополи, — задумали урядити в Настасові в перших днях лютого с. р. прилюдний вечерок господарчій при вселаскавій підмозї звістного хору селяньского з Денисова, і по тій причинї звертають ся підписані до Світлої ц. к. Ради шкільної окружної з просьбою о ласкаве відступленє на сю цїль одної шкільної салї, і в надїї ласкавого порішеня сеї просьби заявляють підписані, що заховають всяку осторожність, щоби школа не потерпіла через се нїякої ушкоди.
Иван Гарматїй, гр.-кат. душпастир і Лука Жмурко господар в Настасові."
На се наспіла така відповідь:
"L. 123. Odpis: Do Zarządu szkoły w Nastasowie. W załatwieniu przedłożonej tutaj pod dniem 11 stycznia 1896 do 1 2. prośby ks. Jana Hermacieja i Łukasza Żmurki, zawiadamia się, iż c. k. Rada szkolna okręgowa nie może zezwolic na odstąpienie sali szkolnej dla odbycia wieczorku, albowiem z powodu przygotowań i licznego udziału musiałaby być nauka szkolna przerwaną a nadto zabudowania szkolne nie są miejscem właściwem do odbywania zabaw wieczornych dla uczestników męskich i żeńskieh i rozmaitego wieku. Wkońcu nadmienia się, że petenci nie przedłożyli szczegółowego programu odbyć się mającego wieczorku a osoby tychże nie dają c. k. Radzie szkolnej okręgowej zupełnej gwarancyi, iż takowemu nadane być może tło polityczne, od czego ochraniać szkołę jest jednem z zadań władz szkolnych.
Z c. k. Rady szkolnej okręgowei. W Tarnopolu 18. stycznia 1896. Zawadzki m. p."
Для поясненя треба додати, що один петент — то катихит при місцевій школї, а другій — господар, радний громадскій, член ради повітової і заступник предсїдателя місцевої ради шкільної. Що-до перерви в науцї то о тім не може бути мови, бо одна саля шкільна єсть чотири днї в тиждни вільна від викладів — і окружна рада о тім знає.
Зуставивши поданє петентів з відповідію ради окружної, читателї легко зрозуміють, в якій суперечности стоять відмовні мотиви окружної ради до наміреного і означеного вечерка господарчого і на якім интімнім "тлї" презідія окружної ради може відмовити петентам "gwarancyi" до одержаня салї...
Признаю ся, я би справи сеї може і не тикав прилюдно, наколи-б она не мала загальнокультурного значіня і наколи-б таке трактованє справи не було систематичне, бо яко рускій сотрудник легко можу попасти в неласку пана старости Завадского і опинитись, коли вже не на Мазурах, то бодай під дозором поліційним. Однак зваживши, що наша просвіта народна взагалї йде пиняво при всяких нинїшних проґрамах шкільних, дидактичних і методичних; зваживши дальше й се, як наші і найльояльнїйші робітники народні бувають паралізовані під позором найрізнороднїйшого "tła" політичного і неполітичного, — осміляю ся отут прилюдно звернути увагу особливо наших послів селяньских, щоби бодай під теперішну тяжку економічно хвилю, коли то нарід починає живійше горнутись до просвіти та рад би ще на своїй батьківщинї вибороти собі красшу будучність, упімнули ся перед властивим форум, щоби будинки шкільні у вільних хвилях від науки шкільної могли бути уживані на прилюдні наукові відчити, виклади і концерти, аби і рівноправні на папери обивателї, поносячі всякі тягари державні і автономічні, мали також повне право використувати свої школи для своєї загальної освіти, а не з огірченєм бачити, як лише "wybrane" особи тїшать ся ласкою галицкої автономії.
Дѣло
29.01.1896