Маршалок краєвий ґр. Бадені зачав свою промову від похвал для дїяльности свого попередника кн. Сангушка, а впевнивши що до своєї особи, що буде придержуватись при кермі нарад сойму як найточнїйшої безсторонности і береженя свободи слова в межах реґуляміну, просив послів, щоби брали живу участь і не жалували труду як в нарадах сойму так і в комісіях соймових.
Що-до дїяльности видїлу краєвого прирік маршалок докладати стараня, щоби видїл кр. був вірним екзекутором волї і ухвал сойму як що-до их змісту так і духа. Аґенди видїлу кр. збільшають ся з кождим днем, однак при пружистій, ощадній і запопадливій адміністрації буде можна виповнити всї задачі. І так найперше сам маршалок мусить співдїлати в тім напрямі, тож ґр. Бадені наміряє особисто звиджувати всї заведеня, школи і більші роботи, остаючі під зарядом видїлу кр., та при тій нагодї війти в контакт з радами повітовими. Адміністрація видїлу кр. стоїть в связи з адміністрацією повітовою, длятого видїл кр. має обовязок безнастанно пильнувати, чи ради повітові повнять приняті на себе обовязки.
Що-до предложень, виготовлених видїлом краєвим в справах законодатних і адміністраційних — маршалок висказав такі погляди:
Видїл кр. поновляє свій давний проєкт нового закона громадского для міст і місточок, немов продовженє обовязуючого вже закона для 30 більших міст. Після гадки видїлу кр., сей проєкт може причинити ся до успішного розвитку міст і місточок.
Що-до справи реформи громадскої, то після гадки маршалка, потреба основної реформи єсть загально признана, хоч що до єї засад истнують просто суперечні погляди. Маршалок що-до своєї особи уважав би лиш таку реформу громадску відповідною, котра би запоручала дїйстну, честну і пружисту адміністрацію в громадї і котра би для виповненя своєї задачі злучила в цїлість адміністраційну всїх мешканцїв краю. "Таку реформу — говорив Бадені — уважаю доконечною з причин адміністраційних, суспільних і політичних, а мушу відраджувати все, що мало би лиш позір реформи. Наслїдком кождої реформи громадскої мусить бути зріст коштів адміністрації громадскої, тож мусимо старати ся, щоби сю реформу получити з полагодженєм квестії коштів порученого обсягу дїланя, за котрі громадам належить ся від держави справедливе відшкодованє. Ґрунт в краю для такої реформи закона громадского мусить бути підготовлений реформою кількох спеціяльних законів, котрі зволить сойм ухвалити з тою самою гадкою провідною, що й послїдну реформу законів шкільних". Маршалок прирікає доложити стараня, щоби шестилїтє сойму не скінчило ся без довершеня реформи закона громадского. Видїл кр. предложить соймови відповідні внесеня і проєкт, але аж тогдї, коли пересвідчить ся що найде в соймі більшість для свого проєкту.
Реформа закона ловецкого, після надїї маршалка, повинна бути тепер ухвалена, і то не тілько зі становища ловецтва, але і з увзглядненєм интересів рільничих. — Закон шпитальний єсть доконечний для управильненя правної підстави шпиталїв провінціональних.
— В справі реформи закона дорогового предложив видїл кр. матеріяли, тож сойм зволить сей еляборат піддати критицї і перевести дискусію, щоби видїл кр. міг на будучу сесію предложити проєкт, котрий би забезпечував удержанє доріг і мостів в добрім станї а усував підношені против теперішного закона жалоби. — В предложеню що-до поправи платнї учителїв увзгляднив видїл кр. також учителїв V-ої кляси, с. є. сїльских, бо показало ся, що в тій катеґорії відчуває ся найбільшу недостачу учителїв. При тім зазначив маршалок, що край свідомий свого обовязку: доставити всїм громадам школи народні, та що тепер вже самі громади допоминають ся о школи. Відносини фінансові краю не дозваляють на разї поправити долю учителїв в такій мірі, як би се годилось.
Що-до буджету краєвого, то видатки на 1896 р. зросли о 300.000 зр. в порівнаню з попередним роком. В 1897 р. кінчить ся субвенція державна з титулу угоди индемнізаційної, а в роках 1896 і 1897 мають бути оплачені решти позичок емісійних в рр. 1883 в 1891 в квотї 3.600.000 зр. В сей спосіб з кінцем 1897 р. будуть сплачені всї позички емісійні. В доходах 1898 р. хибне субвенція державна з титулу индемнізаційного в квотї півтора міліона зр., тож рівновагу буджетову в сїм роцї буде можна удержати лиш сим способом, що буджет в 1898 р. не буде більшій від буджету з 1896 р., хиба лиш о 100–150 тисяч зр. Длятого потрібна найбільша обережність в ухвалюваню нових видатків та треба запевнити нові жерела доходу, бо инакше прийшлось би підвисшати додатки до податків. Бож постулятом краю мусять бути, запевнити собі нове жерело доходу в проєктованій реформі податковій.
Намістник кн. Сангушко зачав свою промову від похвал для свого попередника ґр. Каз. Баденього. "Я обняв урядованє по намістнику — говорив кн. Сангушко — котрий полишив цїлий апарат адміністраційний краєвий взірцево уладжений і котрий умів влити в ту численну адміністрацію не лиш пружистість, але і дух справдї горожаньскій, дух пожертвованя для краю і служби. Буду старатись поступати що-до прінціпіяльних напрямів тими самими що й і він дорогами. Правительство в кождій суспільности повинно бути чинником рішучим і сильним, тож будьте певні, що зі становища, яке належить ся правительству, з прав і обовязків, які єму закон признає я нїчого не попущу. Мають і мати повинні орґани правительства вплив на суспільність; і о сей вплив буду старати ся, на скілько він буде опертий на поважаню, на котрий сі орґани повинні собі заслужити."
В справах публичного образованя і вихованя зазначив намістник щедрість правительства, що-до університетів: вибудовано величаві будинки, обсаджено нові катедри, дотовано заведеня, а небавом доповнить ся медичний видїл у Львові. Що до шкіл середних, то кр. рада шкільна старала ся, щоби при збільшеню предметів науки молодїж не була перетяжена наукою на шкоду свого фізичного і интелєктуального розвитку. Рівнож під взглядом приміщеня тих шкіл замічає ся значний поступ. В сїм роцї зачала урядувати трета секція краєвої ради шкільної, а єї задача: занимати ся школами промисловими і фаховими в краю.
В справі еміґрації до Бразилії сказав намістник: "Справа еміґрації під взглядом економічним була перецїнена, бо що-до скількости она не представляє ся застрашаючо, а навіть було би цїлком на місци, єсли би край, досить густо заселений а не маючій в тій степени що инші розвиненого промислу, котрий як звістно дає заробок тисячам екзистенцій — єсли би такій край експортував певну скількість своїх синів в далекі сторони, де би им могло лїпше поводити ся. Однак в сїй еміґрації, головно зі всхідної части краю, єсть щось, на що правительство має обовязок звернути увагу суспільности. Се не виглядуванє працї, взглядно заробку, противно се немов би оминанє трудностій, котрі з природи річи чим раз більше за-для відносин родинних комплікують ся; бо не найбіднїйші еміґрують і не з найбіднїйших околиць краю. Роля правительства мусить обмежити ся в таких случаях до управильненя услівій, під якими виїзд може бути дозволений. Всї розпорядженя, які правительство видало в сїй справі, починені в интересї самих еміґрантів, щоби охоронити их від прикрих заводів і недостатків. В тій справі мусить правительство відкликати ся до суспільности, щоби она підпирала єго зарядженя, а именно, щоби старала ся ухилити лихо в єго причинах, щоби старала ся усунути се, що в такій еміґрації нездорове."
По запевненю, що стан фонду пропінаційного єсть доси добрий, бо хоч в деяких околицях доходи з пропінації зменшили ся то натомість побільшили ся в містах і місточках, — заявив намістник, що правительство предложить проєкт новелї до закона конкурентного в тім напрямі, аби ті, котрі тепер конкурують до матерних церквей, а удержують у себе філіяльні церкви; мали пільгу що-до оплат конкуренційних.
Дѣло
30.12.1895