Вже перша сесія Ліґи Націй ясно підтвердила ту думку, що Ліґа є безсильна сказати цілком нове слово для міждержавних відносин, що вона в теперішній стадії орґанізації не є тим міжнародним інстітутом, який міг би на основі права та справедливости установити нові форми міжнароднього життя та реґулювати його так, щоб усовувати і вирішувати мирним шляхом ті всі спори й конфлікти, які раніше приводили до збройної боротьби.
Це яскраво можна ілюструвати тим фактом, що Ліґа Народів цілком легковажно віднеслась до східньо-европейської проблєми і з ріжних мотивів вирішила неґативно поставитись до вступу в її склад тих новоутворених держав, на які роспалась бувша Російська Держава.
А висновки з таких постанов цілком ясні — кожний нарід очевидно повинен власними силами боротись за свою волю та державність, і коли йому пощастить утворити свою державу, то тільки тоді він стане рівноправним членом поміж народами світу, з цим буде вже тоді рахуватись Ліґа Націй і прийме його в свій склад.
Як би це не було так, то Ліґа Націй повинна була б узяти під свою охорону всі новоутворені держави Східньої Европи, принявши їх в свій склад, і поробити всі заходи, щоб їм дана була можливість вільно та мирно розвиватись.
Але це можливо було б тоді, як би Ліґа Націй ясно і твердо осудила імперіялістичну політику тих держав, що шляхом військової сили окупували деякі новоутворені держави на сході Европи і позбавили кількох народів на основі їх історичних прав та принціпу самовизначення розвивати та зміцнювати їх відроджену державність.
Ми розуміємо ті великі труднощі, до яких прийшла би Ліґа Націй, як би була стала на шлях признання новоутворених держав, але теперішні неґативні постанови показують тільки, що Великі Держави Заходу, довівши своєю помилковою політикою Східню Европу до нинішнього становища, примусили і Ліґу Націй через своїх представників топтатись на одному місці та вичікувати дальнішого розвитку подій, як це вже роблять і їх уряди на протязі останнього часу.
Не з'умівши самі довести Східню Европу до миру та спокою на протязі вже двох років та безсильні це зробити сьогодня, Великі Держави Антанти через своїх представників тільки компромітують невідповідними постановами такий інстітут, як Ліґа Націй, та принижують її авторітет вже з самого початку праці.
Особливо шкідливу ролю для правильного вирішення східньо-европейської проблєми продовжують грати представники Франції, які в супереч всяким принціпам і фактам все обстоюють ідею відбудовання бувшої Росії, погожуючись на визнання суверенности тільки Фінляндії, Польщі та Вірменії, бо на це, мовляв, ще підчас війни дали згоду й Росіяне.
Тепер всім відомо, що "злим генієм" Парижської Мирової Конференції були французські делєґати — сьогодня знову ми перед небезпекою, що представники Франції до Ліґи своєю політичною лінією що до Східньої Европи поставлять і Ліґу Націй в таке ж безвихідне становище, як і Мирову Конференцію.
Нам же доводиться констатувати, що проблєма Східньої Европи ще не дозріла до вирішення, що там мають ще відбутися дуже важні події, після яких можливо спеціяльна мирова конференція за допомогою Ліґи Націй нарешті таки знайде засоби та шлях установити спокій і лад, забезпечивши східньо-европейські народи від нових конфліктів на основі принціпу державного самовизначення народів.
[Воля, 18.12.1920]
20.12.1920