[Письмо з села.]
Читаючи польскі орґани публичної опінії, що именують себе майже всї ревними исповідниками католицизму, а в котрих так часто обробляє ся справа руска з так превеликою дозою злоби і клевет, мимохіть здвигне хрещений чоловік раменами і питає себе: що се за католицизм, котрий они исповідують? що се за католики, котрі сю погань так охотно читають і котрою так радо славетні их мужі державні як в парляментї так і по-за парляментом пописують ся? Бідолашні сі католики не чули знать нїколи за реченя: "люби ближнього як себе самого" — "чого не хочеш, аби тобі чинено, не чини ти другому.
Вже то нема над польскій католицизм. Він для Поляків тілько тогди добрий, коли єго можуть ужити до своїх політичних цїлей і коли ним зможуть супротив Русинів демонструвати. На се вже і римскій престол звернув свою увагу і папи в своїх публичних енунціяціях Поляків за те укоряли. Католицизм так, як єго Рим понимає, міг був значно сильнїйше пустити корінє серед народів славяньских, наколи-б єго Поляки не були надужили і здискредитували. Католицизм польскій, як нас учить исторія, був в силї викликати Ґонтів і Зелїзняків, але піднести і ублагороднити чоловіка він не в силї, — ушанувати права як загалу, так і одиниць — до сего він не здібний, сего він не зуміє.
А вже-ж найновійші подїї виборчі дали наглядний доказ, що сі люде о католицизмі, котрим так гордять ся і величають ся, найменшого повятя не мають. За прехорошій pendant до сказаного можуть послужити найновійші статьї п. К. п. заг. "Z obozu ruskiego" в Gzas-ї поміщені по причинї виборів галицких. Тими то статьями, в котрих злоба, лож і глупота борють ся о першеньство, надїляє Czas своїх читателїв мов би не знати якими смаковитими ананасами. Ті то статьї, міщені побіч статей, в котрих заявляє ся велика преданність для церкви католицкої, мусять викликувати тілько несмак і огірченє в кождім чоловіцї, котрий не взяв ще розбрату з чувством благородности, а спосібні хиба лиш уємно настроювати проти католицизму.
Нам Русинам знать припала задача поучити тих панів католицизму, тож воруживши ся мечем правди, виступім в оборонї сего дорогоцїнного сокровища обагреного кровію мучеників, котре несовістною фримаркою в послїдних часах так зогиджено і спрофановано. А побіда нехибно буде наша!
В той сам час, коли друкують ся в Czas-ї безвстидно цинічні статьї пана К., містить в фейлєтонї того-ж дневника славний писатель Генрик Сїнкевич повість з часів Нерона під заг. "Quo vadis". Єсть там між иншим змальована арена римского кольосеума, де христіяне в борбі з дикими звірюками кров проливають, а стотисячна публика тим одушевляє ся, френетичним сплескам кінця нема... Читаючи опис всего того мимохіть виступають перед очима душі нашої — в повнім видї наші славетні виборчі арени галицкі... Кому припала роля безвинно страдаючих, а кому роля гієн, пантер, львів — се не наша річ розслїджувати. Вдивляючи ся в сей образ, бачимо також безчисленні товпи народу зледащілого, що не жалує рясних оплесків сему єдиному в своїм родї новочасному спектаклеви... Межи зрітелями, що також не щадять оплесків, єсть повно дописувателїв до польских дневників... а найвизначнїйше місце межи ними заняв пан К. дописуватель Czas-y, котрий сі орґії виборчі похваляє яко зовсїм законне дїло...
Такій то той галицко-польскій католицизм...
Католик не за-для політики.
Дѣло
28.12.1895