Дня 15 с. м. зїхали ся до Львова нафтярі на запросини презеса галицкого товариства нафтярского Авг. Ґорайского і посла Щепановского, властителя копалень нафти в Східници, що богато причинив ся до здвигненя промислу нафтярского в Галичинї. Численний зїзд радив над утворенєм союза для оборони перед конкуренцією американьскої, россійскої і румуньскої нафти, — або иншими словами: над утворенєм змови чи то картелю для піднесеня цїни нафти з пожитком для себе а зі шкодою для потребуючих світла. Орґанізацію картелю, що має обняти всї галицкі копальні нафти, приладив наперед окремий комітет.
По тім слові відступимо голос нїмецким дневникам. Півурядовий Fremdenblatt, так дуже завсїґди прихильний Полякам, пише в тій справі так:
"Вчера (16 с. м.) уложило у Львові 95 галицких продуцентів капячки умову картельову з речинцем звиж пятилїтним, бо від 1 лютого 1896 р. до 31 марця 1901. Після сеї умови продуценти віддають всю свою продукцію кипячки окремому комітетови, котрий буде осередком торговельним картелю. Той комітет отворить ще у Відни філію, котре буде продавати кипячку лише заграничним рафінеріям. Він буде устанавляти цїни кипячки в границях і по-за границями Австрії; він устанавляє катеґорії після якости і скількости; визначає, кілько кипячки має ся продавати в Австрії, а кілько за границю, і кілько кипячки кождий член має доставляти. В разї надто великої продукції має комітет право обмежити єї. За нарушенє умови назначені суть кари. Першим, що виходить з картелю, є постанова, щоби нормальну цїну кипячки, виносячу тепер на місци в копальни 1 зр. 90 кр. піднести для Австрії на 3 зр.; для заграницї установлено цїну 1 зр. 75 кр. Кажуть, правда, що справа не зайшла так далеко і може в послїдній хвили возьме иншій оборот. У всякім разї треба би бажати, щоби або зовсїм не прийшло до того картелю, або бодай не в такій формі, як задумано. Австрійскій консумент і так аж надто обтяжений податком нафтяним і митом; не годен він вже рівнодушно знести так добре зорґанізованого піднесеня цїн из сторони продуцентів. Картель рафінерів (рафінери мають давнїйшій свій картель!) розкладає і картелює дїяльність рафінерій до мая 1896 або й 1897; а в добавок творить ся картель продуцентів, мабуть ще глубше доскулюючій. В Австро-Угорщинї завдяки фіскальному обтяженю виносить консумція нафти на голову заледво половину консумції в Нїмеччинї. В найменшім господарстві домовім виносить видаток на освітленє 4–5%; але у ческого промисловця домашного, в округах ткацких і шклярских той відсоток значно підносить ся". Коли прийде до того картелю, то мусить пійти в гору цїна нафти або бодай, замість потанїти, удержить ся в теперішній мірі. За те взможе ся вивіз за границю.
Reiсhspost знов так пише: "В той спосіб утворено картель, економічно шкідливий і то найпідлїйшій. Піднесено цїну нїби-то лише сировицї, але посередно також і нафти рафінованої та богато инших виробів бічних. Всї зиски з продукції нафти в Галичинї буде побирати картель; а консументи нафти в Австро-Угорщинї віддані будуть під диктаторску власть п. посла до ради державної Щепановского і товаришів. Консументи в цїнї нафти будуть оплачувати також вивіз за границю; бо цїну кипячки для ужитку в краю установив картель на 3 зр., а для вивозу лише на 1 зр. 75 кр. Отже цїну нафти в краю підносить ся на те, щоби збільшити вивіз за границю і там конкуровати з нафтою россійскою. Картель той зовсїм не є викликаний конечностію, а утворено єго лише для піднесеня цїни і визиску консументів. Нехай же правительство добре зважить, чи не належало би в дорозї законодатній виступити против шкідливого економічно картелю".
Вкінци наведемо ще один голос нїмецкій. Sonn. u. Montags Ztg. вже картель рафінерів нафти, що повстав перед трема роками, називає безстидним, а дальше каже: "По тім першім картелю повстала тепер нова, — а що апетит більшає при їдженю, то — єще більше розбишацка змова, обчислена на дорожню нафти. Чи правительство може дозволити, щоби мала громада людей интересонавих для власної наживи кривдила загал злочинним способом і спроваджувала сталу дорожню світла на бідних людей? Річно розходить ся в Австро-Угорщинї майже 2 міліони метричних сотнарів нафти. З того в минувшім роцї доставила Галичина 800.000, Россія 1.000,000, а Америка 200.000 сотнарів. Вже в сїм роцї підскочила продукція кипячки в Галичинї на 3½ міл. сотнарі, а з того виходить 1¾ міл. сотн. нафти. На рік продукція кипячки піднесе ся на 6–8 міл. сотн. або й висше. Отже, хоч і консумція нафти раз-у-раз росте, все таки остане ся ще якась надвижка. Щоби сю надвижку вивожено за границю, тому нїхто розумний не буде противити ся. Але той намірений вивіз мав найти улегшенє в непонятих постановах картелю. Краєвим рафінеріям картелївцї будуть продавати кипячку по 3 зр. за сотнар; а те саме для заграницї має коштувати лише 1 зр. 75 кр.! Отже в краю, де нафту продукує ся, маємо за неї платити по 1 зр. 25 кр. дорожше! Але-ж бо ще і се можливе, що цїна для вивозу обнизить ся дальше, а цїна краєва ще піднесе ся. Таких кпин з понятя о праві і приличности правительство не повинно і не може терпіти. Ото-ж виражаєм рішуче ожиданє, що против наміреного сталого піднесеня цїн світла для людей незаможних і убогих відозве ся з покликаної сторони енерґічний голос: Стій! анї кроку дальше!"
Дѣло
26.12.1895