По висказаню послом Романчуком в радї державній, що цїсар був перед принятєм депутації рускої хибно поинформований ґр. Баденім, і по відповіди міністра Білиньского, котрий зовсїм не лицюючими міністрови дотепами збував поважні арґументи нашого посла, а справу информацій ґр. Баденього поданих цїсареви покрив фразою "Roma loсuta" — заговорили всї не жидівско-ліберальні та не рептільні дневники на темат одвічальности презідента міністрів за информації давані цїсареви — і всї згідно осудили, що ґр. Бадені одвічає за цїсарску відповідь рускій депутації, а покриванє своє фразою "Roma loсuta" єсть неконституційне. Наведемо кілька голосів з віденьских дневників.
Поважний тиждневий журнал "Die Zeit" пише:
"П. Білиньскій, котрий ще перед тижднем в спосіб, що правда, дуже мимохідний виразив можливість сумнїву о лєґальности виборів галицких, борзо надумав ся инакше і перетяв дискусію над живим протестом виборчим — над депутацією рускою — словами "Roma loсuta est": цїсар промовив і справа скінчена. Тая тактика знаменито илюструє, як дивно кабінет Баденього розуміє одвічальність. Кабінет той — замість в кождім випадку собою заслонювати монарха, стараєсь висовгнути ся з кождої недогідної єму ситуації в той спосіб, що заслонює себе нетикальною особою цїсаря.
На кілька годин перед принятем рускої депутації мав ґр. Бадені довшу авдієнцію приватну у цїсаря, котрого відповідь, дана Русинам, оперла ся в першій лінії на информаціях удїлених ґр. Баденім. А ото интерпеляція посла Юліяна Романчука, внесена на повнім засїданю парляменту дня 19 с. м., твердить, що на "Найвисшім місци подано информації фальшиві" а дальше наводить подрібно: неправда, мов-би священики, взявші участь в депутації, удали ся до Відня за-для демонстрованя в тій хвили, коли ново-именований кардинал Сильвестер Сембратович відбував вїзд до Львова. Бо ті священики а навіть богато селян взяли участь в тім вїздї, священики навіть відправили службу Божу і доперва в кілька годин по скінченю торжества, у вечері виїхали до Відня.
Узнати то фактичне спростованє, яко звернене на адресу презідента міністрів, і дати на него сейчас вдоволяючу відповідь — то би був конституційний обовязок презідента міністрів, хоч і "непарляментарного". Але ґр. Бадені волїв устами п. Білиньского виголосити "Roma loсuta est" — і тим чином неначе ретурнувати интерпеляцію яко подану на невластиву адресу. Очевидно ґр. Бадені уважає — як то можна зрозуміти і з єго заявленя на засїданю д. 8 падолиста — що за всї информації, подавані цїсареви, правительство "не єсть одвічальне нїкому, лиш Єго цїс. Милости нашому наймилостивійшому цїсареви і панови [запереченя] і свому власному совістному пересвідченю". З тою безпідставною теорією, котра усуває всяку контролю парляментарну, можна би від біди ще згодити ся, наколи-б ми в данім випадку вичитали: "Цїсар річ розслїдив і фальшивих информаторів прогнав".
Дневники [жидівско-ліберальні і офіціозні та рептільні — Ред.], котрі раз пустили о бідних Русинах найогиднїйші підозріня, не вміли по интерпеляції Романчука сказати нїчого більше як то, що интерпеляцію підписали антісеміти, все ще непоправні молодо-Чехи і Кронаветер та Пернерсторфер, без котрих не обійде ся. Що в очех людей приличних чий-небудь підпис під справедливим жаданєм не може уймати тому жаданю, але приносить честь тим, хто під ним підписав ся, того наша антісемітофілї все ще не хотять зрозуміти."
Дневник Arbeiter Ztg. пише:
"Roma loсuta": цїсар відповів, то й не може вже бути дискусії — се відповідь, яку дало правительство устами міністра фінансів на интерпеляцію [і промову] посла Романчука. А йшло тут о невірні информації презідента міністрів подані цїсареви. Хиба лиш австрійскій парлямент може таку відповідь правительства стерпіти — та й нїгде инде правительство не поважилось би так відповісти, як відповів п. Білиньскій. Дня 25 жовтня с. р. відбувала ся в угорскім соймі дискусія в наслїдок интерпеляції щодо промов цїсаря до різних депутацій в Загребі. На интерпеляцію відповів презідент міністрів Банфі дословно ось-як: "Запитано мене, чи правительство впливало і на промови монарха до різних депутацій. Так, я ужив свого впливу при відповідях, які корона давала на промови привітні, і за всьо, що стало ся, я беру на себе повну одвічальність". Коли-ж наше правительство відсуває від себе одвічальність за цїсарску відповідь, то чинить се лише в интересї ґр. Баденього. Але нїякій иншій парлямент не позволив би, щоби правительство скидало з себе обовязуючу єго після конституції одвічальність, а свій поглад, ухибляючій зарівно правительству як і парляментови, мотивувало пустими фразами".
Так само судять і многі инші дневники.
Linzer Volksblatt, орґан католицкої партії народної, рівно-ж констатуючи, що за відповідь цїсаря одвічає правительство, діткнув не лиш хибної информації поданої цїсареви дотично священиків з рускої депутації, але і що-до громадности і коштовности депутації.
"Коли Єго Величество — пише Linzer Volksblatt — приїздить до якої місцевости, то люде громадять ся масами, навіть з далеких сторін, і чинять ся приготованя, на які потрібно завсїгди більших сум. А прецїнь ще нїколи не було чувати, щоби все те панам міністрам або иншим особам правительственним було за дорого; противно — в таких випадках нїчо им не за дороге і людей може громадитись хоч-би й не знати кілько. I зовсїм справедливо. Коли-ж се справедливо, то нехай же пан презідент міністрів не удає так здивованого, що з Галичини прибула громадна депутація, коли ходило о то, щоби цїсаря побачити і єму предложити важну свою справу".
Як бачать наші читателї з наведених голосів — неинтересована і незапродана праса судить в справі депутації справедливо і стає по сторонї руского народу.
Дѣло
25.12.1895