поважна — числяча по-над 200 представителїв всїх верств суспільности рускої — гостить уже в столици монархії, стрітивши зараз на вступі у Відень сердечний привіт христіяньских мешканцїв столицї.
Друга се в остатних роках така поважна депутація являє ся в резиденційнім містї монаршім. Перед кількома лїтами загостила була до Відня депутація румуньска з Семигороду,— тепер гостить з Галичини руска, прибувши просити найласкавійшого свого монарха о ласку і опіку для народу руского, котрого вірність і відданість тронови та державі широко й далеко славить ся не від нинї, а котрий між всїми народами Австрії безперечно найбільше понижений та покривджений.
"Подиви ся цїсарику,
Якій нарід бідний..."
Сі слова сердечної народної піснї, котрою Львовяне виправляли свою депутацію до Відня, немов зложена заздалегідь за-для сеї депутації, маючої историчне значінє в житю руского народу. Депутація наша, коли удостоїть ся станути перед монархом, пожалуєсь перед ним як дїти перед найлучшим вітцем: "Подиви ся, цїсарику, які люде бідні"...
І справдї — бідна нинї Русь галицка! Тяжка доля жене люд рускій до Бразилії... Рівноправність національна остаєсь на папери... А о політичній свободї руского народу найкрасше свідоцтво дали послїдні вибори до сойму.
Довше терпіти і мовчати неможливо, оно було би й непростимо — тож весь нарід однодушно кликнув: "До Найяснїйшого Пана! Він не стерпить нашої кривди!"
І послушна голосови народу вибрала ся поважна громада патріотів руских до монарха. Щасти-ж їй Боже як найкрасше сповнити своє післанництво!
__________
Від нашого справоздавця, котрий виїхав зі Львова з депутацією позавчера вечером, одержали ми з дороги такі вісти:
Тарнів година 3. в ночи:
По дорозї на двірцях Русини витають нашу депутацію сердечно. Проголошують ся промови, лунають співи. По стаціях всїдають нові члени депутації. Депутація числить до 220 Русинів; з того на селян і міщан випадає пять шестих. На скілько я на-борзї і очевидно невповнї міг розглянути ся, найбільше число депутатів дали повіти: жидачівскій 22, стрийскій 21, городеньскій 16, жовківскій і львівскій по 15, калускій 12, перемискій також по над 10, чортківскій 9, золочівскій, бучацкій, борщівскій, бобрецкій по 8, і т. д. Кромі наведених заступлені депутатами повіти: станиславівскій, перемишляньскій, тернопільскій, рогатиньскій, косівскій, богородчаньскій, збаражскій, снятиньскій, коломийскій, мостискій, рудчаньскій, сокальскій, старо-міскій, турчаньскій.
[Як кажу — подаю лише, на скілько я міг на-борзї розглянути.] Священиків їде в депутації 25, людей зі світскої интеліґенції 17. З визначнїйших членів депутації наводжу: Вп. о. Ивана Озаркевича, послів соймових д-ра Т. Окуневского і Остапчука [з Збаражчини], нотаря п. Савчиньского з Жидачева, адвоката д-ра Дорундяка з Борщева, п. Василя Нагірного зі Львова, о. В. Давидяка з Стрийщини...
Краків година 5¾ рано.
Краківска руска молодїж академична зібралась на двірци для повитаня депутації. Академик Стефаник промовив, а відповів провідник депутації о. Озаркевич, сказавши, що Русини мусять і будуть боронити прав своїх всїми силами.
До Відня приїхала депутація вчера о годинї 8-ій вечером. На двірци дожидали єї Русини віденьскі, молодїж академічна і посол Романчук. [Kurjer-ови Lwowsk-ому телєґрафують з Відня, що перед приїздом депутації директор поліції звернув ся з просьбою до посла Романчука, щоби на двірци занехано демонстраційні промови. Чи були які промови, пока що нам не відомо.] Розміщенєм депутатів заняв ся завязаний для принятя депутації комітет віденьских Русинів. Часть депутатів розібрали Русини віденьскі до своїх мешкань, а для прочих замовлено уміщеня в готелях.
На честь прибувшої до Відня депутації рускої устроїли антісеміти з Нїмцями націоналами збори в сали Ґешвендера на Гернальсї. Збори були так часленні, що саля не могла помістити всїх охочих взяти участь в тих зборах. Запрошена на ті збори депутація руска удала ся в поважнім походї, а коли прибула, всї зібрані приняли єї одушевлено окликами "Hoch!". Насамперед привитав Русинів промовою редактор д-р Псеннер, а відтак забрав слово д-р Люеґер і виголосив довшу промову на темат сумного положеня Русинів і політичної свободи в Галичинї на тлї остатних виборів до сойму. "В Галичинї — мовив д-р Люеґер — трактують виборцїв як не людей, гонять люд до голосуваня як яку дику орду, коли є певність, що буде голосувати на кандидата правительственного; коли-ж він належить до опозиції, то без короводів замикаєсь єго до арешту. [Гл. Жидачів!] Русини витерпіли від намістника ґр. Баденього то, що тепер терплять Віденцї від ґр. Баденього презідента міністрів. Але незадовго скінчить ся вже тота господарка польскої шляхти, а тогдї Віденцї зарівно як Русини будуть свобідні. Антісеміти зі своєї сторони постарають ся вже о то, щоби цїсар довідав ся, як то переводять ся вибори і щоби відправив такого керманича правительства [кореспондент Kurjer-a Lwowsk-гo в телєґрафічнім справозданю наводить ті слова д-ра Люеґера: "aby w diabły napędził takiego kierownika rządu"]. — Між иншими бесїдниками зі сторони нїмецкої прирік в имени нїмецких націоналів посол Польцгофер поміч Русинам в их прикрім положеню.
Зі сторони рускої промовляли посол Романчук, о. Озаркевич та д-р Озаркевич і о. Давидяк. В своїх промовах виясняли они тяжке положенє Русинів в Галичинї і дякували послам д-рови Люеґерови і товаришам за заявлену прихильність і приречену поміч.
Збори тревали майже до півночи а закінчили ся окликом в честь д-ра Люеґера. Коло салї зборів було згромаджено чимало поліції, але она не потребувала интервеніювати — все відбуло ся в спокою і порядку.
________
Виїзд так численної депутації рускої до Відня сконстернував всїх ворогів руского народу. Они до послїдної хвилї не вірили, щоби депутація зібрала ся і виїхала.
Сперти-ж виїзд депутації — в нїчиїй не було силї.
Тепер очевидно треба нам бути приготованими на те, що з ворожих лотоків попливе богато бруду — брехнї, клевети і т. п. Вже нинї Gazeta Narоdowa депутацію руску називає "pseudo-deputacyą" [концепт не леда!] і плете смалені дуби з исторії сеї депутації [н. пр. оповідає байку, мов-то первістно провідником депутації мав бути не о. Озаркевич, але д-р Олесницкій — і т. п.]. Повитанє депутації рускої христіяньско-нїмецким сторонництвом у Відни називає тая ґазета "kоmedyą", котра нїби "осмішила" депутацію і за то є одвічальні тілько проводирі Русинів". Концепт се дуже глупий. Що Віденцї повитали руску депутацію, яко свого гостя — се нїяка "комедія". В очех Narodow-oї повитанє се представляєсь "комедією" очевидно лиш длятого, що Русинів повитало христіяньске сторонництво, а польске серце par ехсеllеnсе "katolickie" рве ся лиш до жидівских лібералів — мадярских і австрійских — як то показало ся в часї торічної вистави у Львові.
Та ми, мимо брехень та клевет наших "najserdeczniejsz-их" будемо йти своєю витиченою дорогою. "Коли собаки лають, то знак, що ми їдемо" — скажемо нїмецкою пословицею.
Дѣло
14.12.1895