Товариство "Кобзар" на Гуцульщині.

Критичне матеріяльне становище не зупинило Т-во Кобзар ще перед одним великої ваги культурним ділом — поїздкою з концертами до східних повітів Підкарпатської Руси, на Гуцульщину. Свідоме конечности занести рідну пісню і до темних Гуцулів в далекі гори Т-во з останніх сил, серед зими, без теплої одежі, рішило виконати ще цю трудну місію.

Повернувшись зі Словаччини, Т-во Кобзар виступало в Ужгороді 28-го жовтня на урочистім святкуванні річниці Чесько-словенської Республіки, 1-го листопаду на святі, улаштованім українською кольонією в Ужгороді на спомин річниці визволення Галичини, і на концерті для учнів ужгородських шкіл. На першім з цих свят хор Кобзаря співав концерт і відограв 5-ту дію з драми Грінченка "Ясні зорі". Друге свято носило інтимний характер. Вранці відспівано панихиду по забитих і замучених Поляками українських борцях, у ввечері концерт, в програм якого війшло кілька стрілецьких пісень. Концерт для шкільної молоді мав величезний виховуючий вплив, особливо в цей момент переходу з мадярської мови навчання до української. О. Желтвай дав пояснення перед співами на українській і мадярській мові. 6-го листопаду Т-во улаштувало ще чайний вечір з танцями в залі жупанату. Місцеве громадянство численно прибуло на вечір і щиро бавилось.

Тимчасом в с. Ясені на Гуцульщині йшла підготовка до приїзду Т-ва, заряджена місцевим культурно-просвітним гуртком. 13-го листопаду Т-во прибуло до Ясеню. Ясень це величезне гуцульське село, розкинуте на протязі 15 клм., все в горах. Звідти видно Говерлю і Близниці. Перше галицьке гуцульське село Жабє віддалено від Ясеня всього на 30 клм. Рідне оточення, чиста мова, близість рідної землі і головне гостинне приняття зробили побут в Ясеню доро гим спогадом для членів Т-ва. Вже на станції зустріла Т-во делєґація від села з побажанням, щоби співакам так мило було гостювати в Ясені, як Ясеньцям мило їх зустрічати. І це побажання справдилось. Співаків приютили у себе щирі люде, а обідати і вечеряти всі сходились до одної хати, як одна родина.

За тиждень побуту в Ясені відбулось 3 концерти для дорослих, один для школярів і 2 вистави "Наталки Полтавки". Крім того хор співав на Службі Божій, а також на 3-ох товариських вечірках. Такий зовнішній звіт з праці Кобзаря, а про внутрішнє значіння цеї праці можна судити лиш з ряду вражінь, розмов і спостережень. Перший доказ успіху праці це те, що шкільна заля була завжди повна чи то Гуцулами в їх мальовничім строї, чи їх дітьми школярами, чи місцевою інтеліґенцією. Перед відспіванням пісень діріґент хору п. Рощахівський подавав коротке пояснення до пісні і текст її, так що слухачі розуміли кожне слово. Не раз на запитання "чи ви все розумієте?" — прихопилось чути відповідь — "та де би не!" Дійсне, видно було, що авдіторія жила тим, що бачила й чула. Особливо яскраво це помітно було на обох виставах "Наталки Полтавки", коли момент зустрічі нещасних коханців в 3-ій дії викликав безпосередні, шумні прояви радости у публіки, — бурхливі оплески, вислови одобрення й співчуття. Публіка журилася разом з бідною Наталкою і дуже була задоволена, що Возний віддав таки Наталку Петрові. Правда, що пьєса була дуже добре виставлена під досвідченим проводом театрального референта п. Біличенка при такім розділі роль: Наталка — п. Марина Терпило, Терпилиха — п. Дніпрова-Приємська, Возний — п. Біличенко, Виборний — п. Трухлий, Петро — п. Безручко і Микола — п. Кирчів. Артистів весь час розпитувалися: а коли ще будете співати, чи ще приїдете, звідки ви, як жиєте, як справи у вас на батьківщині; і т. и. Люде сходилися до школи з далеких гірських хат — за 5–8 клм., не зважаючи на ніч і страшну завірюху та на небезпеку зустріти вовків по дорозі до дому. "Ото файно співають"; "мені Наталка дуже любиться" чути було серед публіки. Випадкова розмова з дівчатами про концерт показала між иншими, що вони не тільки зрозуміли пісні, але і з'уміли оцінити їх. Одна каже, що їй сподобалося найбільше про Прудиуса (Черевички), а друга на це замічає: "це проста пісня, там були май файніщі" — і проказує зміст і слова приспіву — "ой пряду, пряду".

Про Т-во знає в Ясені і старий і малий і довго мабуть не забуде пережитого вражіння.

Популярність, здобута Т-вом, поможе між иншим місцевому культурно-просвітному гурткові і улекшить його діяльність на будуче. Особливо важне значіння має концерт для школярів. Треба знати, що в ясенських школах оце лиш перший рік наука ведеться на рідній мові. В наслідок цього школи не вміщають всіх бажаючих вчитися — в одній школі, напр., в першій клясі є біля 300 дітей. От для цих то мас маленьких дикунців з далеких гірських хат і було може чи не найважніще послухати рідні співи. З психольоґічного боку це не у одної дитини стане підвалиною національної свідомости на все життя, бо який же перелом в психіці дитини повинно зробити те, що вона чує такі гарні пісні, і пояснення до них, і веселі байки на своїй мові, такій рідній, зрозумілій, тоді як до цього часу все гарне, папське було в психіці дитини нерозривно звязане з мадярщиною. Такі от виступи Т-ва є неоцінимі, бо вони сіють зерна національної свідомости в дитячу душу, на цей найкращий ґрунт, який колись принесе плод сторицею. Це велике значіння культурної місії Т-ва для Підкарпатської Руси зазначалося кілька разів в промовах місцевих культурних діячів на концертах і на вечірках. Один бесідник в прекрасній, повній почуття, поетичній промові порівнював пісню, принесену Т-вом, з вогнем, який освітив і зігрів серця бідних, темних, забитих людей. Вони взяли кожний по вогнику і рознесли по своїх розсипаних по горах хатках, і там він не згасне, а буде світити, як лямпада. Другий бесідник порівнював Т-во з ідеальною досконалою істотою, створеною колись богами, як оповідає одна давня лєґенда, а також з тим чарівно прекрасним образом, який було виставлено на стіни міста Сиракуз і який своєю красою спинив наступ ворогів і врятував місто.

Така оцінка праці та свідомість величезної її ваги — це єдина нагорода Т-ву за тяжке життя і піддержка для дальших зусиль в пробудженню від вікового сну братів на Підкарпаттю.

З Ясеня Т-во переїхало до гуцульського місточка Рахова на запрошення д-ра Присташевського, місцевого повітового начальника. В неділю 21-го хор співав в церкві, а ввечері дав концерт в великій, гарно прибраній ялинками залі. Людей зібралось стільки, що не було де стояти. Хор кілька разів викликали на сцену, особливо подобались "Коломийка" і "Черевички". По концерті відбулась гучна вечірка з танцями.

23-го "Наталка Полтавка" в артистичним виконанню Т-ва здобула собі симпатії і Рахова. Треба зазначити, що декорації були намальовані в день перед виставою членом Т-ва п. Ніною Машкевич, а сцена поставлена за кілька годин членами Т-ва.

24-го Т-во повернуло до Ужгороду, де спішно готується до народнього свята Підкарпатської Руси, посвячення "дзвону свободи", виписаного з Америки ґубернатором п. Жатковичем.

[Воля, 04.12.1920]