На запитанє деяких наших патріотів відповідаємо, що протест повинен по змозї містити в собі всї незаконности сповнені в цїлім повітї і повинен бути підписаний як найбільшим числом виборцїв. Хиба там, де за-для яких-небудь причин матеріял ще не приготований а повне зібранє єго було би може вже за-для короткого часу неможливе, повинен протест обіймати бодай ті факти і тенденційні неправильности, які на-разї знані. Де-ж трудна комунікація, то можуть патріоти в різних частях повіту вносити навіть часткові протести, підносячи незаконности довершені у них самих або в сусїдстві. Число підписаних виборцїв може бути більше або менше, ба навіть кождий поодинокій виборець має право внести протест.
Всї протести мають увійти на руки видїлу краєвого, і то — з огляду на особливі відносини — конечно ще перед отворенєм сойму [28-ого н. ст. грудня с. р.]. Нї один покривджений повіт не повинен від сего святого обовязку відтягнути ся. Не треба зражувати ся гадкою, що протести, мовляв, не будуть мати великого успіху. Якій они будуть мати успіх в соймі, побачимо; однак на всякій спосіб користи будуть. Поминувши то, що зложимо перед сучасним світом явне свідоцтво о пануючій в нашім краю безправности, а в архівах для исторії незбиті документи о наших кривдах, — голосним і безпощадним виявлюванєм всїх безправностій спонукаємо наших противників, що будуть мусїли в будучности з голосом руского народу більше числити ся і не буде такої супротив нас ароґанції, яка, покладаючи на спокійну природу Русина, проявила ся при послїдних виборах.
Та й нема чого бояти ся — протест уложити або підписати. Се ж конституційне право кождого покривдженого, за котре нїкому й волос з голови впасти не сміє. Нехай же нїхто не буде тут "шкаралупником"! Впрочім навіть як би прийшлось кому і знести яку неприятність, то се не така жертва, яку складали і складають на престол своєї вітчини і доброї справи люде других народностій. Красні приміри посвященя бачимо тепер на многих наших селянах, котрі вязнені з нагоди послїдних виборів радо йшли до вязницї [як ті герої перших часів христіяньства] і величають ся, що могли терпіти за честну справу свого народу. Впрочім ті жертви, які ми нинї поносимо, розмірно й не так страшні, — на паль нинї нїхто нас вбивати не буде. До того, коли б ми всї солідарно станули за нашою правдою, — то анї всїх нас не заточили би на мазурскій Сибір, анї всїх нас не попенсіонували би, та й всї парохії не могли би стояти опорожнені...
I ще одно: З одного повіту запитують нас, чи мають они брати участь в депутації до Відня, коли в своїм повітї перевели вибір посла по своїй гадцї. На то ми скажемо, що зїзд мужів довіря, ухвалюючи вислати депутацію до Відня, не мав на гадцї якійсь-там один повіт, але взагалї систематично неприязний і незаконний cпoсіб виборів в цїлім нашім краю. Тут мусить цїла Русь галицка без виїмки запротестувати просто против нарушеня конституції. Кілька щасливійших повітів не можуть віддаватись спокоєви, бо що дїєсь нинї другим, то може дуже легко стати ся завтра також і им...
Дѣло
10.12.1895