Підпал актів судових.


З судової салї.

 

Перед судом присяжних в Коломиї зачала ся вчера розправа карна против Юрія Остермана, адюакта судового з Кут, обжалованого о злочин підпалу, спроневіреня, надужитя власти урядової і фальшованя документів, — та против Абрагама Шварца, обжалованого о співучасть в злочинї підпалу.

 

Трибуналови проводить радник Бучацкій, вотантами суть радник Кершневич і адюнкт Вербицкій. Обжалованє веде прокуратор Ковальскій, а боронить д-р Гачевскій. До розправи покликано 36 свідків, між ними начальника суду в Кутах Ант. Луцкого і адюнкта Мих. Балтаровича.

 

Акт обжалованя представляє справу так: Дня 7 вересня 1895 о год. 5-тій рано возьний і дозорець арештів кутского суду Григорій Олїйник був пробуджений зі сну сильним шарпанєм дзвінка при входових дверех. Чоловік, що дзвонив, повідомив возьного, що з вікон притикаючого будинку судового добуває ся густий дим. Олїйник поспішив чим скорше з ключем до входових дверей суду, однак не міг відчинити, бо двері були зі середини засунені засувкою. Але що вікно коло дверей, котре було замкнене на ніч, стояло отвором, то Олїйник вскочив до середини будинку і сейчас відчинив бюро адюнкта Остермана, з-відки виходив дим. Там побачив Олїйник повно диму, а при дверех, що вели до сусїдного бюра адюнкта Балтаровича, купу тлїючих актів судових, від котрих заняла ся і згоріла до тла побіч стояча шафа з актами та двері, ведучі до сусїдного бюра, і ще кусень помосту.

 

Олїйник погасивши огонь водою, наробив крику, на котрий збігли ся люде, а між ними і адюнкт судовий Балтарович. Балтарович і Олїйник зачали пересмотрювати инші убікації судові і побачили, що добував ся дим також з комнати, де містив ся протокол подавчій. Двері входові коридора до того бюра були замкнені, а навіть ключа до них не найдено на звичайнім місци, тож треба було виважити двері з противної сторони. В бюрі протоколу рівнож найдено більшу скількість актів судових, зложених на купі а прикритих з верху грубими книгами индексів, вже по части погорівших. Акти і книги були политі нафтою, котру злочинник принїс в склянім бутлю з бюра начальника.

 

Рівнож в бюрі начальника судового були слїди влому: відорвану листву від шафи, ключик, котрим отвирано шафу і попсовано замок. В бюрі адюнкта Лісса найдено акти важнїйшої справи карної сховані в печи.

 

В часї тих оглядин явив ся в судї також обжалований Остерман, а перші слова, якими єго привитав товариш єго Балтарович, були: "Pаn to zrobiłeś, tłumacz się раn"'. Вже той закид, зроблений публично в першій хвили без близшого доходженя, вказує, якої слави зазнавав в Кутах Остерман, та що навіть побіжний розгляд способу виконаня злочину вказував на злочинника. З всїх обставин виходить, що злочинник був обзнакомлений добре з убікаціями будинку і внутрішною маніпуляцією судовою, — a хоч з того ще не можна би заключати, мов то Остерман допустив ся того злочину, а навіть можна би припускати, що хтось з мести до обжалованого се зробив, щоби кинути на него підозрїнє (як навіть і сам обжалований толкує цїлу справу) — то однак дібранє знищених актів судових і влім до шафи начальника вказують безсумнївно на злочин обжалованого.

 

Бо ото дня 3 вересня 1895 війшло до суду донесенє на Остермана, що в справі спадковій Юрка Трирока надужив власти урядової, побравши від сторін більшу належитість, анїж они були обовязані заплатити. Начальник суду переслухав Остермана слїдуючого дня в тій справі. Остерман мав кілька слїдств дисціплінарних, з котрих послїдне скінчило ся острою карою, тож знав, що теперішне слїдство мycить закінчити ся видаленєм єго з суду. Длятого просив начальника, щоби залишив слїдство, а коли сей того не хотїв зробити, рішив ся Остерман подати ся на емеритуру, а навіть дістав відпустку на день 7 вересня, щоби піддати ся оглядинам лїкарским в Косові. Рівночасно вислав Остерман возьного Давидовича до села Рожна малого, щоби намавляв селян, аби не зізнавали єго провин, — а діюрніста Вальцера просив, щоби доносив єму, що начальник зробить в єго справі. Коли-ж Остерман довідав ся, що начальник суду день перед пожаром їздив до Рожна малого і там переслухав селян, покривджених Остерманом при пертрактаціях судових, сказаз: Oj to źle! і зачав наради з Абрагамом Шварцом, стражником пожарним.

 

Тої самої ночи, коли огонь вибухнув, злочинець добував ся до шафи начальника, щоби мабуть дістати відтам протокол, списаний в Рожнї на комісії в справі надужить. Відтак спаленє актів спадкових, з котрих показала би ся провина Остермана, вказувало би на се, що злочину доконав не ворог а приятель Остермана. Крім того Остерман толкує ся, що нїчого не тямить з тих актів спадкових, котрі погоріли, а тим самим годї дoкaзaти в браку актів, на скілько Остерман провинив ся в пертрактаціях спадкових.

 

Два свідки Мендель Ліберґаль і Марія Катаринчук бачили в ночи, коли огонь підложено, як два люде утїкали від сторони суду до мешканя Остермана. З опису одягів можна цїлком на певно заключати, що се були Остерман і Шварц. Шварц від довшого часу вислугував ся Остерманови і був єму цїлком відданий. Оба обжаловані хотїли в слїдстві виказати cвoє alibi, але се им не цїлком удало ся.

 

Дѣло

29.11.1895

До теми