◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Шайка злодїїв на біциклях стала непокоїти від якогось часу більше віддалені части Парижа. Злочинцї гонять стрілою серед ночи по улицях здирають з прохожих що дасть ся, і зникають в темнотї. На бульварі Ней задержали повіз рентієра Монде, котрого хотїли удушити і обрабувати, але се им не удало ся, бо наполохали ся гуркоту якогось надїзджаючого воза.

Наші вісти о еміґрації до Бразилії оправдались. День 26 с. м. був назначений аґентом Нодарієм до приїзду до Львова. Сего дня можна було бачити у Львові зі сто родин селяньских з повітів: бережаньского, рогатиньского, брідского і т. д., а найбільше з подольских повітів: тернопільского, скалатского, збаражского. Всї ті еміґранти, попродавши грунти, мали по кількадесять зр. На двірци зелїзничім придержувала поліція поодинокі партії і допитувала о пашпорти. Показало ся, що на 200 осіб ледви один чоловік мав пашпорт, а прочі толкували ся, що староство не хотїло им видати. Поліція придержала еміґрантів, але побачивши розпуку нещастних, котрі готові були дожидати голодової смерти на снїгу і зимнї, віднеслась до намістництва з представленєм, що нема иншої ради, як пустити их і без пашпортів в дальшу дорогу. Намістництво згодило ся пустити еміґрантів, на скілько мають карти корабельні і відповідну готівку на дорогу. Крім тих, що доїхали до Львова, дуже много еміґрантів придержано на місци виїзду, або навіть повитягано з ваґонів в часї їзди. Так н. пр. Kurjer Lwowski дістав з Тернополя карту кореспонденційну такого змісту: "Тернопіль 25 падолиста. Нинїшного дня прибуло тут 11 родин, разом 100 осіб, на дворець зелїзничій, щоби виїхати до Бразилії. Коли ми купили білєти, надійшли жандарми і зборонили всїдати до поїзду, заявляючи, що робять се на приказ староства. Коли-ж деякі відважнїйші виступали з криком: поїдемо! тогдї жандарми звернули свої карабіни до товпи і загрозили, що будуть стріляти, єсли хто рушить ся. Ми дожили таких часів, що жандарми хотять стріляти до безоружних женщин і дїтей за се, що примушені голодом і нуждою покидають рідний край і идуть за море глядати хлїба. Говорять, що нам не вільно. То вільно нам лиш з голоду гинути? Цїле місто приходить дивитись, як матери з немовлятами лежать на голім помостї в кльоаках зелїзничих при 6 степенях морозу. Що з того дальше буде, не знаємо, бо всї, що прибули, не мають по що вертати до села, де всьо випродали, що мали. Стах Сердюк і Ив. Різак з Стегниковець, Иван Гояк і Ив. Бутрим з Ходачкова малого."

Холєра. З оставших дня 24 с. м. хорих 12 осіб подужали 3, а померли 4 особи, нові занедужали дві особи, тож остає після урядового донесеня з дня 25 с. м. в лїченю лише 7 осіб. Підозріні случаї занедужаня зайшли в Переспі, пов. сокальского, а в Сокали, однак они ще бактеріольоґічно не стверджені. — В Россії холєра ширить ся дальше. В Петербурзї занедужало на холєру а властиво серед признак холєри 14 осіб, з котрих 7 померло. В ґубернії волиньскій занедужало від дня 27 жовтня до дня 2 падолиста 439 осіб, з котрих 176 померло; від 3 до 9 с. м. занедужало 368 осіб а померло 160. В повітї бердичівскім занедужало від 27 жовтня до 9 с. м. 118 осіб, з котрих 52 померло.

Зміни в теріторіях галицких судів. Громада Зарубинцї вилучена з округа судового грималівского а придїлена до скалатского, а громади Сухівцї і Шельпаки вилучені з округа судового збаражского а придїлені до суду в Новім селї.

Воробець в добровільній неволи. Наочний свідок оповідає нам о незвичайнім явищи: Проходжу оногди до одного дому тут у Львові, відвидїти давних знакомих. Серед любої розмови з господарями бачу воробця, як собі свобідно лїтає по комнатї, скаче по помостї, злетить між нас на стіл, нї троха не полохаючись, то знов собі фуркне деинде. Зчудований питаю про того дивного воробця і довідуюсь ще дивнїйшу исторію. "Наша старенька, покійна вже мама — кажуть — мала звичай, при відчиненім вікнї годувати воробцїв. Так они освоїлись, що прилїтали аж на вікно. Лучилось раз, що принесено до хати молодого воробчика, що випав з гнїзда, з ушкодженою ногою. Мати єго вигоїла і пустила на світ. Згодом один воробець — здогадуємось лиш, що той вигоєний — став крізь відчинене вікно навідуватись до хати: попоїсть, полїтає по хатї тай знов відлетить. Тамтої зими пересидїв весь час у хатї. На весну вилетїв, звив собі гнїздо, але що днини по кілька разів навідував ся до хати попоїсти. Відтак прилетїв раз до комнати з всего своєю молодою родиною — шестеро их було — зарекомендував нам єї і знов відлетїли всї. В часї вистави два тижднї не прилїтав; потому знов навідав ся і гостював у нас по давньому. Але нинї вже в послїдне лїтав на волю: зачиняємо вікна на зиму, — бо у нас в замі тяжко зимно, — полетить собі аж знов на весну."

Дѣло