Памятний се буде день для Перемискої Руси, і памятный пoвинен бути для цїлої Руси України, в котрім "Просвіта" наша факлею свого питомого, неложного світла освітила велике поле облоге господарства народного, в порі, коли стілько хмар засунули перед бідним народом небо єго рідне, мов-то вказуючи народови: тут твоя воля, тут твоя сила! Жалувати тілько треба, і то дуже, що для такої справи великої не прибуло, окрім з поблизьких сторін Перемишля, з инших сторін нашого краю майже нїкого.
Збори — на котрі прибуло 200 членів "Просвіти" — з священьства [20], світскої интеліґенції, кілька пань, а решта селян і міщан, відкрив заступник голови товариства Вп. о. сов. Ол. Тороньскій промовою, в котрій діткнув нинїшної розширеної задачі товариства "Просвіти" — обняте новим статутом старанє о матеріяльне піддвигненє народу нашого, — вказав на віче нинїшне яко на один дальшій крок по дорозї до переведеня тої великої задачі, з при кінци згадав ще про болючу утрату товариства через смерть незабутого, так заслуженого довголїтного голови товариства "Просвіта" д-ра Омеляна Огоновского.
Потім привитав теплим словом зібраних голова перемискої філії "Просвіти" Вп. директор Григ. Цеглиньскій, висказуючи надїю, що сей день буде початком ще тїснїйшого зближеня і сполученя руского народу Перемишльщини з єго интеліґенцією, взглядно з філією "Просвіти" в Перемишли.
Після того предсїдатель збору, покликавши на секретарів о. Василя Загаєвича зі Стібна і п. Льва Левицкого з Перемишля, удїлив слова першому референтови віча — проф. Приймі з Перемишля. [Розумієсь — реферати і промови на вічу ми можемо тут подати лише загально, а не в повній основи — що належить уже до Головного видїлу "Просвіти".]
Реферат п. Прийми дотикав справи крамниць сїльских. Референт на вступі згадав за нашу стару культурну историчну роботу в світї, котра тілько сусїдам нашим на пожиток служила, а такі малпам самим, і нинька в тій новій добі просвітній так мало нам зрозуміла. Розкрив исторію тої нової доби просвітної від 1848 року почавши; розказав, як институція, котра була найперше і спеціяльно до того призначена, щоби ширити просвіту межи темним народом [с. є. Галицко руска Матиця] сего завданя не лиш не сповнила, але спинила. Задачу ту велику і святу приняло на себе товариство "Просвіта". Тут начеркнув референт исторію розвою товариства "Просвіта" аж до тої нової доби, коли оно приняло на себе і роботу економічну, с. є. матеріяльне двигненє народу. — Переходячи до властивого предмету, референт переходив по ряду поодинокі точки справи крамниць — що-до засновуваня, веденя, обезпеки і зросту крамниць, відкликуючи ся на дотичні підручники, видані товариством "Просвіта" і п. Василем Нагірним. Реферат свій, котрого зібрані вислухали з увагою і заинтересованєм, закінчив референт поставленєм таких резолюцій:
I. Щоби товариство "Просвіта" в порозуміню з товариством "Народна Торговля" висилала вандрівних учителїв по крамницях в цїли поучуваня, як вести торговлю.
II. Щоби товариство "Просвіта" враз з "Народною Торговлею" старали ся заводити при філіях Народної Торговлї школи для кандидатів до веденя крамниць.
III. Щоби товариство "Просвіта" умовило ся з "Народною Торговлею", щоби для крамниць достатчати товарів відповідних і по цїнах фабричних.
IV. Щоби що року бодай раз скликувати віче крамарів.
На внесенє о. Дан. Танячкевича створено дискусію над тим рефератом — і першій забрав слово о. Танячкевич. Він зазначив, що в тих тяжких для народу часах, де нарід придушують такі тягари страшні, де нема зарібку, при браку промислу в краю — се на тепер один спосіб для нас остав ся, щоби ми пожитки торговлї обернули для себе самих на улекшенє нашої біди. Наші крамницї мають бути не з названя, але правдиво просвітні. В них, як і у всїх наших заводах економічних, має віяти духом нашої исторії, нашої просвіти. А наша просвіта є любити найменшого брага. Длятого бесїдник піднїс з признанєм зазначенє референта, що крамарцї не повинні йти в пожиток одиниць, але в пожиток ширшій, розширюючи єго в той спосіб, що крамницї повинні бути громадскі с. є. ити в користь цїлої громади. До того треба лучности в громадї, не тілько то, але лучности в громадах, с. є. щоби поблизькі громади для користнїйшого закупна товарів вязали ся в спілки торговельні, розуміє ся реєстровані, н. пр. командитові. Обяснивши користність такого спільного интересу на прикладї спроваджуваня соли ваґонами — бесїдник поставив резолюцію додаткову: "Товариство Просвіта завізве крамницї, щоби закладали спілки торговельні в поодиноких околицях і в тій цїли нехай видасть відповідне поученє". Бесїдник закінчив покликом, щоби ми нїякого крейцаря не давали в чужі руки, бо ми самі голодні. — Промову о. Танячкевича нагородив нарід грімкими оплесками.
Опісля делєґат головного видїлу п. Григ. Врецьона говорив о зростї просвіти між нашим народом загально і заохочував до закладаня крамниць.
Потім забрав слово о. Л. Джулиньскій з Лапшина, дораджуючи закладати братскі крамницї і зачинати веденє крамницї від трафіки.
По замкненій дискусії принято наведені резолюції референта і додаткове внесенє о. Танячкевича. Внесенє о. Джулиньского припоручено видїлови до розваги.
Другій реферат був про орґанізацію нашого кредиту а реферував єго д-р Кость Левицкій, член Головного видїлу "Просвіти". Референт зазначив на передї захід товариства "Просвіти" взглядно дїячів просвітних вже з давнїйше прийти в поміч народови нашому в справі уреґульованя кредиту через видаванє відповідних книжочок, як книжочки великого народолюбця пок. о. Стефана Качали. Відтак розібрав роди кредитові, користних і некористних. Застановив ся над першими основами в орґанізації нашого кредиту, с. є. над касами громадскими. Зазначив характер основний таких кас громадских, що они мають бути добродїйно-громадскими. Виказував их потребу, користність, способи их заведеня і перешкоди, на які ті каси нераз натрафляють. Обговорив і пояснив дальші огнива в тій орґанізації кредиту, с. є. кредитові товариства повітові на засадї взаїмного кредиту і ощадности, на взір перемискої "Віри", товариства зарібково-господарскі. Звершенєм орґанізації нашого кредиту — сказав референт — повинні бути: руске краєве стоваришенє кредитове в столици краю дла одноцїльного переведеня устрою товариств і спілок кредитових по містах, місточках і селах в цїлім краю. — Викладу д-ра Костя Левицкого, вповнї фахового, ясного і приступного вислухав зібраний нарід з великим зацїкавленєм і нагородив так само, як і реферат п. Прийми, оплесками. Реферат свій закінчив д-р Левицкій поставленєм таких резолюцій:
І. Віче господарске "Просвіти" відзиває ся до своїх членів, щоби по всїх громадах, в котрих до сего часу нема громадских кас позичкових або в котрих то ті каси не можуть розвивати ся успішно: старали ся о закладанє при читальнях "Просвіти" спільних кас позичкових на основі добродїйній;
II. Віче господарске "Просвіти" відзиває ся до своїх членів, щоби за приміром Русинів перемиских закладали по містах повітових стоваришеня заробково-господарскі, котрі окрім кредиту вексльового і гіпотечного для своїх членів мати будуть на цїли: опіку і підмогу кас позичкових по громадах дешевим кредитом;
III. Віче господарске "Просвіти" висказує потребу заснованя краєвого руского стоваришеня кредитового в столици краю, в цїли переведеня одноцїлого устрою товариств, стоваришень і спілок кредитових по містах, місточках і селах нашого краю, — та творенє условин дешевого кредиту з особлившим увзглядненєм охорони земскої власности селян, улекшуваня набутя землї, як також піднесеня рільництва і промислу взагалї.
(Конець буде.)
[Дѣло, 14.11.1895]
(Докінченє.)
По рефератї д-ра Костя Левицкого забрав голос пос. С. Новаковскій. В короткій, звучній промові піднїс він вагу кас громадских, а як мало ще у нас в тім взглядї зроблено і які перешкоди і неуспіхи зі сторони і причини самих наших селян веденє таких кас у нас стрічає, — коли, противно, в инших краях такі каси так красно розвивають ся, як каси Райфайзена по Нїмеччинї. Бесїдник поставив жаданє до товариства "Просвіти", щоб оно видало поученє, як вести правильно і з пожитком для людей каси громадскі. Промова посла Новаковского зробила миле і користне вражінє.
По тім забрав слово о. Д. Танячкевич. Найперше спростував твердженє попередних бесїдників що-до перешкід в закладаню і веденю кас громадских зі сторони самих селян, зазначуючи, що правильний хід просвітний всї ті перешкоди ухиляє, отже их нїчого бояти ся. Констатує, що нинїшні каси громадскі чи позичкові в громадах не служать в головній части цїлям господарским, але для заспокоєня тягарів, для плаченя довгів. Латає ся дїру дїрою. З тої причини мають бути такі каси громадскі так уладжені, щоби позички людям як найлекшими учинили і щоби пожиток з них знов ишов в користь загально громадску. Не дивитись нам тілько на те, що зроблено в Анґлії або Нїмеччинї. Наша народно-господарска робота має бути ширша і висша. Бесїдник хоче, щоби нинїшне віче було початком до сеї роботи. Жадає, щоби такі каси повставали спільною ощадностію громад, взглядно просвітних громад, будучи добром загальним для громад [хоч не громад], добром народним. В тій роботї має прийти в поміч наша церков. Дїди-батьки складали в инших часах на славу Божу жертви, — в бідї теперішній має помагати церков народови свому, а се певно послужить тілько на єї славу. Легенькою ощадностію може церков приспорити громадї з 500 душ 50 зр. народного майна, що давало би в цїлім краю пів міліона, а в десятьох лїтах пять міліонів. Тілько віри треба в свої сили і труду. Но того за мало. Кожда позичка повинна бути обезпечена на житє позичаючого. То, чого жадано в трох соймах послїдного року, приноровити асекурацію для народу, се має знайти своє приміненє в касах позичкових наших громад, але в спосіб справдї відповідний для потреб народу. Що-до орґанізації кредиту бесїдник годить ся з референтом д-ром К. Левицким в головних начерках, тілько хоче, щоби та орґанізація була одноцїльна і то при "Просвітї". Товариство "Просвіта" на підставі §.3. свого статута має заложити щадницю "Просвіти", котра би збираючи поодинокі ощадности, розпускала их в добродїйнихь струях по повітових институціях кредитових, котрі би мали бути при філіях "Просвіти" яко каси Просвітні. Цїль их: будити в дотичнім повітї продукцію. — Бесїдник скінчив свою промову заявленєм, що справу ту, вимагаючу ширшого розясненя, предложить Головному видїлови товариства "Просвіта". Потім принято резолюції поставлені референтом — з додатком при резолюції ІІ-ій, що каси повітові мають служити для піднесеня продукції в повітї.
Третій реферат: о важнїйших знарядах господарских держав о. Иван Негребецкій з Залїся. Відоме фахове обзнакомленє референта в справах господарских [раціонально господарских], відоме єго докладне розумінє суспільної ваги народу-хлїбороба і потреб теперішних та теперішного положеня нашого народу, відома горяча любов до того народу, — все те склало ся, щоби реферат той вийшов і поважний і цїкавий, з найкористнїйшим результатом. Відносив ся він до ваги розумного труду і опіки землї-рілї в господарстві народів і в их культурі, взглядно опіки права вільного народу-хлїбороба загально, дальше дотикав він головних знарядів: плуга, борони, сапача, сїчкарнї, млинка [сортівника]. До властивого господарского значіня поодиноких знарядів додавав референт суспільні приклади, так що мов-то і плуг і борона і сапач і сїчкарня і сортівник заговорили. По сїм обясняв в практичний спосіб структуру і спосіб ужитя знарядів, призначених до вильосованя, як і насїня та щеп. Скрізь видно було у пояснювача докладне обзнакомленє з дотичним предметом. Розуміє ся само собою, що такій щирий труд Вп. референта нагородили зібрані правдивим признанєм і подякою.
Опісля наступила справдї пориваюча сцена льосованя. Треба було бачити, з якою утїхою мов девоцією приймав нарід вильосовані предмети. Перші дві премії дістались читальням. При викликаню гравшої читальнї в Торках роздали ся грімкі голоси "слава!"
Коли нам вкінци приходить ся зазначити загальне вражінє і значінє сего памятного збору, то не можна нїчого иншого сказати, як що се був збір справдї поважний, справдї просвітний однодушний, в котрім не було нїякого діссонансу. Так виглядало, мов-би пробито через гору тунель і отсе першій поїзд иде в край світла і долї. Дай Боже!
[Дѣло, 15.11.1895]
15.11.1895