[Статья надіслана.]
До наших священиків і учителїв в справі еміґрації до Бразилії звертаюсь з ось-якою просьбою:
Як з одної сторони обовязком кождого честного Русина є: здержувати еміґрацію селян, котрі цїлими масами випродують за безцїнь свої грунти і так знищені матеріяльно їдуть на-ослїп за море з пересадними надїями, — так з другої сторони супротив факту, що тисячі pycких селян вже є в Бразилії і все нові туда прибувають, дуже пожадано а навіть конечно є для рускої справи, щоби кількох интеліґентних Русинів — священиків і учителїв — вибрало ся на рускі кольонії в Бразилії, щоб их зорґанізувати і не дати им винародовити ся.
Поляки мають вже там 8 своїх священиків, а сего року поїхало знов двох [о. Иванів і Оссовскій] а також Салезіянин кс. Травиньскій. В червни с. р. поїхав до Парани учитель Крижановскій з Жидачева і має посаду на кольонії San Matheo [над рікою І-Ґуассу]; та й вибирає cя знов кількох учителїв-Поляків на "посади" бразилійскі. — Мають вже Поляки там свої костели, плєбанії, школи, свою ґазету, чому-ж не має знайти ся кількох відважних і честних Русинів, котрі посвятили би ся [на кілька лїт, коли не на все] для своїх братів за рівником, тим більше, що доля учителя в Галичинї не така завидна, щоби він не міг розстати ся на якійсь час зі своєю платнею в квотї 25 зр. а. в. Також є священики вільні — без жінки і дїтей, котрі могли-б одержати "презенту" в Бразилії на парохію Pio Кляро, Санта Барбара, Людена або Pio Неґро [в Паранї].
Майже всї сегорічні партії еміґрантів [від цвітня] осїли в Паранї на Люценї і Pio Кляро над рікою І-Ґуассу, котра лучить всї польскі і рускі осади; між ними було більше як 80% Русинів гр.-кат. обряду, а по руски говорило більше як 90%. Богато між сими еміґрантами було письменних. Давні рускі переселенцї [з перед пяти лїт] осїли рівно-ж над рікою І-Ґуассу, а по-трохи за сею рікою, вже в провінції св. Катерини, в сусїдстві заможних нїмецких кольоній.
Як цїнить свого священика і руску книжку наш селянин на чужинї, се знає хиба той, хто був з ним в чужім краю. Щоби-ж поаґітувати за маленькою еміґрацією интеліґенції до Бразилії, подаю деякі информації для интеліґентів-еміґрантів [масової еміґрації интеліґенції я не бою ся!].
Зі Львова до Ґенуї [на Відень–Понтеббу Удіне] коштує зелїзниця III. клясою особовими поїздом 26 зр. а. в.: їде ся 3–4 днї. Дорогу морем з Ґенуї до Ріо-Жанейро [3 тижднї] дуже легко мати безплатно і то сlassa distincta [в каютї] — розуміє ся з цїлим порядним удержанєм — яко провідник еміґрантів. Репрезентант компанії транспортової адвокат Ґавотті в Ґенуї, з котрим товариство св. Рафаїла увійшло в безпосередні зносини [оминаючи субаґентів], дає комітетови при кождім транспортї еміґрантів, т. є. що місяця, безплатний перевіз партії морем в каютї з забезпекою безплатного повороту.
Коли-ж п. Лев Турбацкій, академик-Русин зі Львова, віднїс ся до Silvio Nodari, суб-аґента Ґавоттіого в Удіне, той обіцяв п. Турбацкому рівно-ж дати при кождім транспортї еміґрантів на руки Nodari-oгo [т. є. що місяця] безплатний [морем в каютї] перевіз провідника [за поданєм curriculum vitae]. Так отже є що місяця два безплатні місця на корабли для интеліґентів-еміґрантів з Галичини або для Lustvoyageur-ів, котрі лиш побачивши прекрасну столицю Бразилії з пралїсами, чим скорше вертали би домів, не принїсши майже нїякої користи для еміґрантів. Поляки користають з сих вільних карт; з Русинів, на жаль, нїхто ще доси не виїхав до своїх гень-там...
Бачимо, що дістати ся до Ріо-Жанейро — тисяч миль від нас — не штука [за несповна 30 зр. а. в.!], але до руских осад в Паранї з столицї Бразилії ще кусень дороги. Однак хто знає, як Крижановскій, чоловік слабого здоровля, дістав ся аж на саму свою посаду, той не буде дуже журитись тою дорогою. Хто має грошей досить, той буде жити вигідно в готели і своїм коштом поїде аж на місце. З Ріо-Жанейро до Паранаґуи, порту Парани коштує дорога морем [ІІІ клясою] щось по-над 20 milreiss-ів, т. є. 20 корон а. в. після теперішного курсу. З Паранаґуи до Курітіби [столицї провінції Парани] зелїзниця коштує 10 мільрейсів т. є. 5 зр. а. в. Веде она серед чудових краєвидів, да граничить буйна тропова ростинність з нашою. [В Курітібі є польска і нїмецка интеліґенція, редакція "Polonii", священики польскі, старі заможні польскі кольонії.] З Курітіби за кілька зр. а. в. можаа дістати ся зелїзницею до Ріо-Неґро або Порто Амазонас, а відси за пару зр. рікою до S. Matheo, Rio Сlаrо і т. д.
Крижановскій дістав ся якось з дуже малою квотою до самого S. Matheo. Яко провідник і маючій осїсти з кольоністами учитель, мав він в Ріо-Жанейро мешканє [окреме] в будинку еміґрантскім і харч з еміґрантами [на снїданє чорна кава з хлїбом, на обід фасоля і баранина (несмачна) з хлїбом пшеничним і мандіокою; то само на вечерю]; з еміґрантами поїхав до Паранаґуи а відти поїздом еміґрантским до Курітіби і дальше на San Matheo. — Розуміє ся, без крейцаря і без теплої одежі небезпечно пускатись в таку дорогу.
Платня учителя в Бразилії така: Крім добровільної платнї від кольоністів [звичайно по 2 мільрейси від дитини] має учитель від правительства субвенцію в квотї 600 мільрейсів річно, а по зложеню испиту з язика портуґальского дістає 1.500 мільрейсів річно. [Гл. додаток до 18. ч. Przegląd-у "Wszechpolsk-ого з с. р.] На кольоніях є богато посад вільних, та нема учителїв. Тому то правительство бразилійске мало обіцяти кольоністам перевозити священиків і учителїв з Европи безплатно; відси то може й походять безплатні карти корабельні для провідників... Хто з наших учителїв мав би намір виїхати до Парани, мусить сейчас брати ся пильно до науки язика портуґальского, легкого до виученя. [Граматику нїмецко-портуґальску можна дістати в книгарни Altenberga у Львові, виданє Hartlebena, за 1 зр. 10 кр. а 1 зр. 35 кр. з пересилкою. Польско-портуґальскі букварі є в уживаню в польских школах в Бразилії, але у нас не можна их дістати.]
Від коли еміґрантами заопікувало ся товариство св. Рафаїла, не йдуть наші переселенцї на плянтації; всї пійшли на кольонії рільничі до Парани. Там, правда, гаразду не найшли. Як пише власне еміґрант Павло Хомів з Pio Кляро до комітету им. св. Рафаїла — працюють дуже тяжко при корчунку своїх "шакрів", бідують, але хоч не погинуть марно так, як на плянтаціях, і може бодай колись будуть мати кусник своєї землї, богачами великими не будуть. На кольонії Pio Кляро дуже богато Русинів, тож Хомів просить о священика і о букварі рускі та молитовники, бо хотять закладати на кольонії шкілку. Воздух там добрий; тепер веснують. Нові переселенцї мало пишуть сюда, бо розчарувались в своїх великих надїях на рай бразилійскій, а до того пригноблені тяжкою працею в пралїсах, самі ще не знають: що писати. То лиш річ певна, що кольоністи заким загосподарують ся, дуже гірко працюють і бідують. Хомів, що був в краю бідолахою, працює там в надїї на будуче, і кінчить своє письмо словами: "Дай Вам Боже там [в Галичинї] панувати, а нам тут [в Бразилії] працювати!" — Поляки ревно заняли ся збиранєм польских книжок для своїх осадників за морями, тож і Русини повинні — на просьбу самих переселенцїв з-за океану — пійти в слїди Поляків. [Книжки ті збирає п. Лев Турбацкій у Львові, ул. Шкарпова ч. 7.].
Наш Консистор знов повинен занятись висланєм хоч одного [безженного] священика для так великого числа гр.-кат. вірних, хоч Бразилія лежить по-за границями аепархії львівскої. Говорять о висланю Василіянина, щоб бути певним згоди з польским духовеньством тамошним, і з обави перед православієм. Православіє в Бразилії неможливе, тож і нема що страхатись єго, однак я сумнїваю ся, чи схотять Василіяне їхати на місії за моря [их не дуже є богато], хоч і добре зробили би, сли-би йшли проповідувати слово Боже над І-Ґуассу. Чей знайде ся світскій священик безженний, що "подасть ся на парохію" в Бразилії, а презенту дістане, бо Впр. митрополит давно вже мав обіцяти вислати туди руского священика.
В грудни с. р. виїзджає до Бразилії п. Лев Турбацкій і перебуде там якійсь час, щоби точно розслїдити тамошнє житє переселенцїв, підготовити терен для орґанізації народної, евентуально видавати там часопись руску. Яко першій твір літератури бразилійско-рускої треба поки-що уважати руску напись виднїючу на березї моря на "Острові цвітів" під Ріо-Жанейро: "Страшно заказано купати ся ту!" [рівноуправненє!] — Варта би, щоб наші Хвальні редакції трохи підпомогди виправу Русина академика, давши єму з гори по якій квотї за "основні кореспонденції" іn spe. Kurjer Warszawski і Słowo вислали були перед кількома лїтами коштом кількох тисячів рублїв своїх спеціяльних кореспондентів до Бразилії. Наша "Зоря" могла би мати за незначну підмогу цїкаве оріґінальне оповіданє з житя наших переселенцїв за рівником — з илюстраціями.
Висилаючи до Бразилії кількох интеліґентних людей, ми, розумієсь, не стоїмо на тім становищи, мов-би то еміґрація, ослабляюча нас в Галичинї, а до того ще така слїпа, була користним явищем нашого житя народного; противно — знаючи, яка гірка доля переселенцїв, без огляду на те, куди они йдуть, чи з Полтави за Кубань або на Амур, а тим більше до Бразилії, де з дорозї вже тілько дїтей гине і де переселенець мусить гіркою працею і жертвами окупити свою землю, — не можемо підпирати еміґрації селян. За то обовязком нашим є займитись тими тисячами Русинів, що осїли в Бразилії, помогти им, щоби мали свої церкви, школи, священиків, учителїв, руску книжку, так як се наші сусїди Поляки роблять. Сею нашою акцією опікунчою, очевидно, не передсудимо квестії кольонізаційно-еміґраційної взагалї. Д-р І. Олеськів їздив до Канади, щоб на місци, яко фаховий чоловік, розслїдити тамошні условини кольонізаційні. Варта би також розвідати про Техас — розлогу провінцію Сполучених Держав північної Америки з незвичайно лагідним і здоровим [италійским] кліматом, де рівнож дають за незначною оплатою вільні землї; не знати лиш, чи в урожайній части краю.
Коли не зможемо здержати филї еміґраційної, то бодай стараймо ся звернути єї туди, де наші переселенцї можуть найти ще найлїпші условини розвою. Тож з нетерпеливостію ожидаємо публикації результатів подорожи проф. д-ра І. Олеськова, бажаючи, щоби Канада обходила ся з меншими жертвами наших переселенцїв, як Бразилія. Однак доки не будемо мати щось лїпшого актуального для наших переселенцїв, богато ще поплине до Бразилії нашого народу, гнаного великим паном — голодом, — а для тих мас треба интеліґентних провідників і опікунів на чужинї та рускої книжки...
Для чоловіка "білої працї" Бразилія красний край, клімат на полуднево-бразилійскій височинї здоровий і лагідний, природа буйна, красна; лише для чоловіка, що має з тою буйною природою безпосередну практичну стичність, для чорнороба-хлїбороба Бразилія є краєм розчарованя і гіркої працї, заки він заведе собі в дївичих лїсах господарство. Старші рускі кольоністи на Томас-Кельйо, Санта-Барбара, Pio Неґро, Pio Кляра мають вже свої господарства, але нові доперва доробляють ся, борючись з роспукою і знеохотою та потребуючи в більшій може мірі моральної підмоги [з уст священика в рідній мові], нїж матеріяльної [бо сли не мають 200 зр. на прожиток до перших жнив, заробляють на житє при дорогах, а другу половину місяця працюють на своїх "шакрах".]
В надії, що найдесь охочій священик та й учителї до вандрівки туди, де ніч тогди, як у нас день, а день, коли у нас ніч, де зима у Петрівку [без снїгу, як в Италії] а лїто на Різдво, де лїтають папуги і колібри а малпи лазить по деревах, — подаю потрібні для интересованих адреси: Комітет Тов. им. св. Рафаїла у Львові [ул. Баторія ч. 34]; Лев Турбацкій, правник в канцелярії адв. д-ра Коса у Львові [ул. Галицка ч. 1]; Sud-America, Brazil, Estado Parana, I. Krzyżanowski maestro in San Matheo, Paolo Chomow colonista in Rio Claro [лист рекомендований 20 кр. а. в.]. Найлїпше хоч коротко информує о Бразилії книжка Антонія Гемпля "Polacy w Brazylii, z mapą kolonii polskich" [коштує 1 зр. в книгарни Ґубриновича і Шмідта або в редакції Przegląd-y Wszeсhpolsk-ого у Львові, ул. Ганчарска ч. 12], котрого додаток Przewodnik handlowо-geograficzriy [орґан польского тов. торгов. геоґраф.], присвячений головно польским справдм еміґраційно-кольонізаційним.
Дѣло
31.10.1895