В справі еміґрації до Бразилії. Супротив того, що в найблизшій будучности відїде кількох интеліґентних Русинів до Парани, показує ся потреба книжок шкільних. Тому-то, йдучи за приміром Поляків, котрі тут в Галичинї і Конґресівцї збирають сотки книжок для кольоністів в Паранї, звертаємо ся до нашої интеліґентної П.Т. Публики, щоби она заняла ся збиранєм книжок для кольоністів руских. Передовсїм потрібні букварі, читанки, оповіданя з Письма св., а впрочім всякі инші книжки. Се буде дуже легко вчинити, бо чей-же в кождій хатї є богато книжок вже непотрібних, а для наших братів в далекій сторонї за морем они будуть мати цїну золота. Всякі посилки просимо адресувати: Лев Турбацкій, Львів ул. Шкарпова ч. 7.
В четвер 24-ого с. м. відбулось засїданє исторично-фільософічної секції Наук. тов. им. Шевченка при значній участи членів. Проф. М. Грушевскій відчитав свій реферат про найдавнїйшу лїтопись руско-литовску [инакше Лїтопись вел. кн. литовских, видана Даниловичем і Поповим], де звів виводи літератури тої справи і висловив власні погляди на склад та початок єї, і спеціяльно про включену в нїй "Похвалу о вел. кн. Витовтї".
Стан холєри в Галичинї дня 27 с. м. В Мушкарові пов. борщівского і в Скородинцях пов. чортківского остає в лїченю по 1 особі; в Радехові пов. каменецкого, остало 3, подужала 1, хорі 2 особи; в Перемишли хора 1 особа; в пов. скалатскім: в Мислові остала 1, занедужала і померла 1 особа; в Тарнорудї хорі 3 особи; в Бишові пов. сокальского хора 1 особа; в повітї тернопільскім: в Буцневі остали 3, померла 1, хорі 2 особи; в Лучках хорі 2 особи; в Микулинцях остала 1, занедужала 1, виздоровіла 1 і померла 1 особа; в Острові остали 4, занедужали і померли 2, хорі 4 особи; в Тернополи остала 1, занедужала і померла 1, остає в лїченю 1 особа; в Воли мазов. хорі 3 особи; в повітї теребовельскім: в Малові остали 3 особи, занедужала і померла 1, хорі 3 особи. — Разом остає в лїченю з попередних днїв 26 осіб, занедужало 8, виздоровіли 3, померло 7 осіб, остає в лїченю 24.
Загадочна смерть. З Ясла доносять, що перед трема днями видобуто там з ріки Яселки трупа суплєнта ґімназіяльного Е. Миткевича. Або невилїчима хороба Миткевича була причиною самоубійства, або міг він випасти з човна, лїчачись Кнайпівскою методою.
Пан директор. Одна поважна родина мала у себе ученика з висших кляс ґімназії, що учив дїтей. Звали єго, як звичай велить, паном директором. Але лучало ся, що по давній знакомости бував в дому тої родини справдїшний таки директор ґімназіяльний. Патріярхальним звичаєм засїдав до стола разом з цїлою родиною і гостем також домашний пан директор. Чи то в розмові, чи при принуцї величано гостя паном директором, але так само і домашного учителя. По якімсь часї зміркували ся, що якось то не уходить однаково величати двох так різних становиском директорів. З того часу при директорі ґімназіяльнім звали учителя домашного... професором!
Дѣло
29.10.1895