Новий кабінет.

У Львові, дня 26 н. ст. жовтня 1895.

Німб, що окружав новий кабінет перед єго першим публичним виступом, вже щез, вже не истнує. Таємничість, яку вмів собі надати муж "сильної руки", пропала безповоротно, коли на проґраму правительства відповіли представителї народу.

Не такої відповіди надїяв ся ґр. Бадені і не на се помістив він в своїй проґрамі "великих слів велику силу". Найперше переважна часть сторонництв парляментарних не хотїла, чи не вміла порозуміти єго примилювань. Навіть ті Нїмцї, котрим Славянин так підлестив висказом о висшости культури нїмецкої, не хотїли кинутись в обійми шефа кабінету. Правда, вихвалили єго за так відважні слова, але вкінци таки сказали, що се слова, а нїчо більше, і треба ще дїл. Невдячні! — покажи им палець а они за руку хапають.

І так на многі фрази проґрами правительственної, в котрих кожде сторонництво могло найти щось для себе любого, далась почути відповідь, майже однодушна: ждемо на дїла і по дїлам твоїм будемо тебе судити. Одні Поляки не ждуть на дїла нового правительства, бо они знають аж надто добре, що може "здїлати" ґр. Бадені. Рівнож і консервативна шляхта вже тепер висказала своє повне довірє до будучих дїл шефа кабінету, бо знає, що се кров від єї крови, кість від єї кости.

Чи ґр. Бадені має вже тепер опозицію? На се питанє треба відповісти притакуючо. І під тим взглядом не повелось. Молодо-Чехи зарезервували собі і на дальше перше місце в опозиції. "Цїль, яку виложив ґр. Бадені в своїй проґрамі, єсть рівнозначна з удержанєм в силї дотеперішної системи, — говорив д-р Герольд, один з найбільше уміркованих опозиціоністів молодо-ческих, — над пропастію, що истнує між правительством а народом ческим, не покладено мосту, тож і нема причини покидати нам опозиційного становища." Говорять, що ґр. Бадені зчудував ся острим тоном бесїди уміркованого молодо-Чеха, а на розраду сказано єму, що він ще не мав нагоди чути острих промов опозиційних. Най звільна привикає, а певно буде мати нагоду их почути. — Само признанє квестії ческої не вдоволило молодо-Чехів і они не дали ся злапати. А коли вже тепер єсть завязок опозиції, і то здоровий завязок, то можна надїяти ся, що він видасть плоди.

Висока температура, яка, здавало ся запанувала в політичній і парляментарній атмосфері, значно обнизила ся. Не скажемо, щоби упала понизше зера, але на кождий спосіб вже недалеко до того. Ба навіть первістне зацікавленє десь щезло, а саля нарад парляменту вже в другім дни дискусії нагадувала блаженні часи коаліції, коли то як члени правительства так і коаліції з жахом оминали се місце, з відки має спливати благодать на народи австрійскі. Тогдї не було дїл, а тепер всї поки що вижидають дїл. Бути може, що вижидані дїла причинять ся до піднесеня температури.

В проґрамі правительственній були додані до деяких гадок заразом вже і коментарі. Але один висказ остав ся без коментаря і длятого викликав цїлий ряд здогадів. Ґр. Бадені сказав, що "хоче вести а не бути веденим" (fuhren und nicht gefuhrt werden), а для близшого поясненя тих слів нїчого не додав. Цїкавійша часть праси поспитала сейчас, — кого се хоче ґр. Бадені вести, а пів урядовий Fremdenblatt поспішив ся відповісти, що ґр. Бадені хоче вести парлямент до виповненя постулятів державних, а в почутю сего обовязку не хоче служити, дати вестись поодиноким або кільком сторонництвам. Чи се удасть ся ґр. Баденьому, єсли не буде мати запевненої більшости? — питає дальше та цїкавійша часть праси і згідно відповідає, знаючи се з досвіду, що нї. Вже були такі австрійскі мужі державні, що хотїли стояти по-над сторонництвами, і им удавало ся якійсь час кермувати справами, але они виразно признавали ся, що се не властивий провід, лиш пханє наперед. Чи-ж би і ґр. Бадені рішив ся пійти тою дорогою? Пхати справи наперед — не треба сильної руки.

Тож і з того боку задивляючись на річ, треба ждати дїл. Впрочім може ґр. Бадені, забравши послїдне слово на кінци дискусії, скаже де-що близше о своїх будучих дїлах, за котрими так дуже всї допитують ся, бо в первістній проґрамі згадка про дїла була дуже коротка і лиш немов мимоходом натякнена.

В дискусії промовляв вже також один посол рускій, пос. Барвіньскій, а другій, пос. Романчук, мав ще промовляти, длятого обширнїйше ті справи обговоримо пізнїйше.

Дѣло