По проголошеню проґрами задумує ґр. Бадені війти в контакт з сторонництвами парляментарними, і то не лиш з екс-коаліційними але і опозиційними. Так доносять поинформовані ґазети, вижидаючи з непевностію, як уложать ся відносини парляментарні. Ситуація парляментарна досить невиразна, а добру єї характеристику подибуємо в старо-ческім орґанї.
"З завязаними очима — пише Politik — входять сим разом сторонництва на сесію парляментарну. Одні лиш Поляки можуть глипнути з-по-за перепаски на очах, а се, що видять, цїлком вистає, щоби их успокоїти та заманити их фантазію принадними образами в будучности. Они мають певність, що тепер прийшла для них пора, що они від тепер суть en vogue. В наслїдок переваги польского елєменту у внутрішній політицї Долитавщини зводить ся ad absurdum звістна лєґенда о "нїмецкій" Австрії, котра мусить бути лиш "по нїмецки" правлена і "по нїмецки" адміністрована.
Не так весело і не з таким безуслівним довірєм стають прочі сторонництва на порозї "нової ери". Вправдї з-разу лївиця повитала ґрафа Баденього яко новочасного идола з зелїзною рукою, котрий навчить розуму всї опорні уми, як внутр самої лївицї так і внї по-за нею, та розгонить на чотири вітри всїх єї противників, — але всї ті гарні мрії були лиш обманчивим сном лїтної ночи. Однак надто скоро довідала ся дискретно лївиця, що ґр. Бадені не має бути правительственним помічником для поратованя лібералізму. Від тої хвилї розчарованя перемінила праса ліберальна свою фанфару, на котрій вигравала привітні имни, на жалібну арфу, з котрої добуває в глухих тонах мольових арії жалібні і жалї. Кожда пісня кінчить ся рефреном: лївиця задержує собі "свобідну руку". Найперше величано "сильну руку", відтак показано "грізну руку", по виборах віденьских прийшли "благаючою рукою", тепер заявлюють ся за "свобідною рукою", а остаточний результат мабуть буде "порожна рука". Будь що будь виробила ся дивна свого рода хиромантія, немов то у нас політика робить ся виключно — "рукою".
Консерватисти стоять до певної міри непорочно супротив "нового мужа" і "нової ери". Они не накидували ся, анї не предкладали своїх оферт, тож не можуть бути відкинені. Ждуть, коли им зроблять предложенє. О становищи консерватистів можна заключати лиш з енунціяцій поодиноких членів клюбу. Деякі з тих членів, острійшого тону, остерегли ґр. Баденього, що "сторонництво христіяньских соціалів не може бути зачислене між радикальні сторонництва і длятого треба з ним инакше обходитися". Уміреннїйші члени клюбу, як д-р Катрайн, заявили, що новий кабінет може надїяти ся підпори консерватистів, ино мусить найперше оголосити свою проґраму. З того виходить, що всї ґрупи клюбу консерватистів суть прихильно настроєні для правительства.
Отже слово "виждати!" єсть окликом дня як у консервативних так і лібералів. Різниця в тім, що перші домагають ся, аби пошановано христіяньских соціялів, а ліберали вносять супліку, щоби антісемітам не попустити. А як ґр. Бадені погодить ті суперечні жаданя, се вже єго тактика і зручність. Натомість антіліберали мов би не журили ся анї протекцією правицї анї засудженєм лївицї, та вже тепер заповідають ґр. Баденьому як найострійшу і неподатливу опозицію. До них прилучають ся молодо-Чехи з малими опортуністичними проблисками в заявленях своєї опозиції. Италіянцї пробують зорґанізувати ся у власний клюб, котрий би міг після потреби і охоти віддавати свої голоси до розпорядимости за або против кабінету. Полудневі Славяне, котрі належали до мітичної "противкоаліції славяньскої" лагодять ся вступити яко гостї до клюбу Гогенварта і присвоїти собі єго тактику. Отсе була би діяґрама сторонництв парляментарних перед близьким вже отворенєм сесії парляментарної.
Годї казати, мов би ґр. Бадені мав для себе неприхильну ситуацію. Сторонництво ліберальне замовкло; не може бути партією правительственною, а також не має нї сили нї відваги перейти в поважну опозицію. Неміч лївицї єсть вже сама собою успіхом для ґр. Баденього. А що він певний безуслівної підпори Поляків, то розходить ся передовсїм придбати задоволенє косервативних. Єсли се удасть ся, то будуть услівя, щоби з бідою найти парляментарний вихід, коли сего буде потреба. Але чи тим вдоволить ся ґр. Бадені в своїй честилюбивости, можна сумнївати ся, судячи після єго політичної минувшости. Однак хоч би єго амбіції не сягали висше, то годї тепер дати собі раду дрібними средствами з підручної аптики ґр. Таффого. Ґр. Баденього ждуть великі проблєми, котрих розвязки не можна відкладати, именно правно-державні домаганя ческого народу під колєктивною назвою "квестії ческої", численні конфлікти в справі австро-угорскої угоди, а крім того цїла спадщина політичних, економічних і соціяльних реформ, котрі волїкли ся з ери Таффого до коаліції і провізорії Кільмансеґа, а котрих годї дальше відкладати, єсли не має настати велика небезпечність для системи і держави. Щоби подужати сей величезний і скомплікований матеріял, не досить ино "сильної руки", лиш треба передовсїм "сильної голови", горячого серця і "зручної руки". Єсли у ґр. Баденього все те найде cя, то аж тогдї буде він творцем нової ери, а не лиш адептом ґр. Таффого."
Дѣло
14.10.1895