Братя!
Крик обуреня розлягає ся від одного кінця галицкої Руси до другого. При виборах до сойму у виконуваню першого конституційного права, допускано ся против народу, против найспокійнїйших, вірних і честних горожан вже не тілько давнихь надужить, напору, грізьб і всякої деморалізації, але роззухвалено ся до нових всю правду і свободу в лице бючих незаконностій, до явного насильства. Сфальшовано волю народу і накинено народови на заступників таких людей, котрих він зовсїм не хоче або котрих він має навіть радше за противників своїх, як за опікунів. I при тім єще, мов-би на глум та гірку наругу, голосить ся перед цїсарским троном та перед лицем народів Австрії і Европи о довірю руского народу до єго гнобителїв!
Зухвалість наших противників, верховодячого тепер в краю а преможного і в державі сторонництва, росте безустанно. Відбирають нам одно право за другим, гнетуть нас що-раз тяжше, так що вже не стає свобідного віддиху, а перед світом кажуть себе ще величати за свою ласку, що нам скинуть часом яку дрібну окрушку зі свого богатого стола за те, щоби ми збули ся своєї волї та стали покірними их рабами.
А прецї-ж ми жиємо в австрійскій державі, а не під давною Польщею з єї самоволею: Поляка над Русином, пана над хлопом, латинника над исповідником грецкої віри. А прецї-ж ми тут остаємо на своїй земли, кровію і потом наших батьків пересяклій! А прецї-ж нас тут більше як Поляків і всїх чужинцї разом! А прецї-ж ми маємо конституцію, котра Русина і хлопа зробила рівноправним горожанином з Поляком і вельможею! А прецї-ж ми маємо справедливого і доброго монарха, котрий ту конституцію надав і бажає зарівно добра всїм своїм народам і всїм верствам!
Не даймо ся отже довше гнести! не терпім дальше беззаконій! Конституція дала нам способи до оборони — користаймо з тих способів!
Нехай передовсїм цїлий нарід заложить грімкій протест против поступованя і з нами! Нехай цїла Русь галицка обізве ся так голосно, щоби єї аж у Відни було; чути! Нехай наш голос дійде до цїсарскої палати і нехай єго почують всї народи!
Се мусить зробити цїлий нарід! Нам треба той голос піднести ві всїх головнїйших осередках нашого краю, а всюди тисячами уст! Всюди нам заложити протест против незаконних виборів до сойму, котрого отже не можемо признати правним анї важним, і також ще против инших кривд наших, а відтак вибрати депутацію, котра би з тими кривдами станула перед цїсарским троном.
Братя!
Хвиля важна, час грізний! Від нашої рішучости, неподатливости і бодрости много залежить. Покажім, що нас не зломано, не прибито, лише визвано і роздрочено. Зберім всї наші сили, станьмо до бою і до працї в около нашої народної хоругви, авідопрем і проженем лютий напір і лиху долю то й здобудемо собі в своїй хатї свою волю й свою правду і станемо панами на своїй земли.
Від видїлу Народної Ради.
У Львові дня 2 н. ст. жовтня 1895.
Юліян Романчук голова.
Д-р Андрій Кос секретар.
Дѣло
02.10.1895