Віденска праса констатує також пораженє Русинів при соймових виборах а результат виборів бере переважно за обяв зміненої ситуації серед руского народу. Півурядова праса оказує з того задоволенє, опозиційна згадує о надужитях.
Півурядова Die Presse так пише: "Що-до виборів з сельских громад в Галичинї треба піднести, що анї оден старо-Русин і також анї оден сторонник ґрупи мальконтентів Романчука не одержав мандату. Окрім п. Романчука не вибрано також знаного з многих розправ львівского сойму Русина д-ра Антоневича. Побіду віднесла тота фракція руска, котра має волю разом з польскими братами працювати ретельно коло культурного і матеріяльного піднесеня Галичини".
Орґан нїмецкої лївицї в віденьскім парляментї, Neues Wiener Tagblatt, так розписав ся: "З рускої сторони опущено партію Романчука, котра репрезентує опозицію против Поляків, за те удержала ся ґрупа прихиляюча ся до помиреня з Поляками, хотя в цїлости утратила два мандати." Згадавши відтак о успіхах партії людової, каже: "Людове сторонництво розпоряджати буде 15 голосами в соймі і зможе ставити самостійні внесеня. Противно Русини стратили ту можність, бо одержали лиш 14 мандатів. Замітний єсть зріст голосів партії людової, котра також в многих округах, де єї кандидати остали в меншости, виказує знатне число голосів. Супротив того дуже замітне єсть зменшенє числа руских голосів, а особливо повне счезненє руссофілів, котрих найзнаменитші представителї Аитоневич і Король перепали, як також сторонництва Романчука. Се успіх личної політики ґрафа Баденього. В соймі заступлені тепер лише Русини-угодовцї і рускі радикали д-ром Окуневским. Загальною єсть гадка, що соймові вибори суть в кождім напрямі проґностиком для найблизших виборів до ради державної".
Передовий орґан у всїй віденьскій журналістицї, Neue freie Presse, пише лише більше реферуючі: "Русини, що мали перше 16 мандатів, будуть тепер заступлені лише 14 послами. Між ними є три селяне, перше були лише два рускі селяне в соймі. Не вибрано анї одного старо-Русина і анї одного сторонника Романчука. Коли перше тілько пять польских хлопів належало до сойму, буде их тепер 11. Дуже діткливим для консервативної партії польской єсть упадок попередних довголїтних послів: кн. Адама Сапіги, ґр. Яна Стадницкого, ґр. Рея, д-ра Доля і ґр. Менциньского. В консервативнім таборі надїяно ся легкої побіди над демократичним рухом хлопским. Жалоби на великі надужитя вже внесено."
Полудемократична Wiener Allg. Zeitung помістила передову статью під надписом "Галицка війна хлопска". Сказано там межи иншим: "Найвпливовійші і найлучші мужі з консервативного табору улягли в борбі виборчій против простих хлопів. Князь Адам Сапіга, найпопулярнїйшій муж краю і почетний горожанин всїх галицких громад, ґраф Менциньскій, презес центрального комітету виборчого, горячій патріот, що в остатнім повстаню польскім стратив праву руку, учений професор член палати панів Цоль, посол до ради державної Поповскій, збіглець з сибірских копалень, і многі инші заслужені та високоповажані мужі улягли в борбі против хлопів. Певність побіди польскої шляхти показала ся обманчиво, не поміг відклик до патріотизму анї традиція — хлопи стали вже повнолїтними, они хотять самі заступати свої интереси, і справдї не их се вина, коли давнїйших опікунів згадують лише з ненавистію... Все єще хлопа уважано за чоловіка другорядного, котрий лише на те єсть на світї. щоби на пана робив і своїм голосом поміг єму до власти і зна чіня. Всхідна і західна Галичина, Русини і Поляки, злучили ся під девізою: "геть зі шляхтою!" Чи вислїдок борби буде наукою для польскої шляхти? Ми бажаємо сего і надїємось."
З опозиційної праси приведемо слова Reichspost, орґану кн. Ліхтенштейна і низшого духовеньсгва. Подавши цїлий ряд надужить при виборах з різних повітів, Reichspost каже відтак: "Так дїє ся всюди. Зі всього видко, в якій спосіб вибирає ся Коло польске. Що тепер аж виходить на верх, дїяло cя через 30 лїт. На добру справу і після обовязуючих законів всї вибори галицких знаменитостей повинні би бути уневажнені."
З ческих ґазет Politik, кокетуючи з консервативними Поляками, пише лише коротко: "З курії сельскої в Галичинї вибрано 52 кандидатів центрального комітету виборчого, 8 кандидатів опозиційної польскої партії людової і 14 Русинів. З сих належить 11 до напряму Барвіньского, 2 суть радикалами а 1 старо-Русином. Вибори представляють ся отже яко повне пораженє опозиційних Русинів і яко малий успіх опозиційної польскої партії людової."
Инакше виражають ся молодоческі Narodni Listy. Они пишуть: "Половина [?] з 74 мандатів належить ся Русинам. Між-тим они придбали всего 14 мандатів (о два менше, як доси мали), і то придбала их фракція, котра... зовсїм єсть віддана вельможним панам. Против єї кандидатів Поляки навіть не ставили своїх. Правдиві представителї рускі перепали, як старо-рускі так і народовскі враз зі своїм проводирем Романчуком. А впали не длятого, що нарід их не хотїв; треба шукати инших причин. Результат виборів на галицкій Руси єсть лише внїшним знаменем процеса, піддержуваного рафінованою політикою вельможнихь польских панів і других елєментів. Різниця межи попередними і теперішними виборами показує, що ґрунт під ногами галицких Русинів вже підритий. Цїкаво, чи з огляду на ту небезпечність галицко-рускі партії зрозуміють свій обовязок? Чи вже гниль прибрала такі розміри, що від имени Русинів буде міг говорити лише оден Вахнянин?"
Мусимо вернути ще раз до Kurjer-a Lwowsk-oгo, котрий дальше містить замітні статьї передові о руских послах і відносинах. Позавчера так написав о виборах до сойму з міст і сїл: "Ми вже зазначили, що число руских сторонництв в соймі зістало зредуковане через усуненє москвофілів і народовцїв, а властиве тої части народного сторонництва, котра стоїть тепер при традиціях старого українофільства галицкого і доси в соймі уважана була за репрезентацію Русинів взагалї. Усуненє з сойму Романчука, головного речника тої партії і витравного парляментариста, будь-що-будь уважати треба за шкоду не тілько для сойму, але власне для народного сторонництва. Не меншою шкодою єсть недопущенє до сойму д-ра Олесницкого, найспосібнїйшого і найбільше консеквентного з молодших репрезентантів сторонництва народного. Д-р Олесницкій єсть невтомимою силою робучою, знаменитим робітником і як мало хто другій знає краєві відносини, а притім як мало хто другій тїшить ся довірієм Русинів всяких сторонництв і відтїнок. Кліка, що per nefas перефорсувала єго упадок а вибір єго противника, дуже зле прислужила ся краєви і навіть зі становища національно-польского зробила велику похибку. Бо які-ж можуть бути наслїдки того форсованя? Чи народне сторонництво руске, независиме від правительства, через те упаде? Було би дитиньством щось такого гадати. Упадок руско-народного сторонництва був би перед всїм водою на млин москальофілів, і ми не сумнїваємо ся анї на хвилю, що теперішне штучне згнетенє независимих народовцїв, доконане средствами в конституційній державі недостойними, для догодженя амбіції пари впливових одиниць, наново скріпить москальофільску струю в нашім краю". Дальше каже Kurjer: "Сторонництво руско-народне повинно на серіо приступити до своєї внутрішної реорґанізації, повинно звернути ся до мас людових, зорґанізувати ся яко руске сторонництво людове, хлопске, т. є. станути на тій дорозї, по котрій доси ступало сторонництво радикальне, по котрій ступає польске сторонництво людове". О послах "вибраних під еґідою митрополита і Барвіньского", каже Kurjer, що межи ними "не знаходить ся анї оден з визначними здібностями парляментарними. Оба провідники тої фракції, Барвіньскій і Вахнянин анї яко знавцї краєвих відносин анї яко парляментаристи, зовсїм не належать до великих світил, а ті, що стоять за ними, имовірно стояти будуть і дальше. Що найвисше можна би надїяти ся, що Заячківскій і Кульчицкій будуть пожиточними робітниками в комісіях соймових."
У вчерашнім числї Kurjer Lw., виказавши, що в теперішних обставинах навіть в містах свобідні вибори суть неможливі, доки не буде привернена в нашім краю повага обовязуючих законів, дальше так: "Факти, сповнювані при виборах з курії меншої посїлости, суть того рода, що, скоро дійдуть до відомости монарха, в интересї корони сойм, в такій спосіб вибраний, буде мусїв бути розвязаний і нові вибори розписані під надзором цїсарско-королївского комісаря правительственного".
Дѣло
01.10.1895