З Залїщицкого пишуть нам: В 197 ч. "Дѣла" сказано було, що залїщицкій повіт належить до найглухших повітів дотично акції виборчої з рускої сторони. І зовсїм справедливо. Жаден може повіт в Галичинї не дав так мало обявів якогось житя так на поли просвітнім як і на політичнім. Селяньство би рушило ся, так брак проводу. Минувшої каденції залїщицкій повіт ще яко тако дав знак житя, бо люде, що за давнїйших часів тримали провід в своїх руках, діставши кількох смілих борцїв до доброї справи, доказали хоть тілько, що рускій кандидат дістав 31 голосів. Але сим разом они чогось "змикитили". Они запевняли вже заздалегідь, що беруть акцію в свої руки, що зорґанізують селяньство і поставлять селяньску кандидатуру, а тимчасом в хвили, коли орґанізаційна робота повинна була бути на окінченю, они виступили з абстіненцією. Так отже не було нїякого почину, нїякої орґанізації, нїякого комітету. Заведені селяне і деякі люде зъ интеліґенції кинулись за кандидатом, бо навіть нїхто не зголошував ся. Селяне хотїли видвигнути кандидатуру о. Ивана Велагорского з Иваня, але той видячи, що цїла акція звихнена і нитки покрутились, отже не бачучи взгляду бодай на моральний успіх, відклонив кандидатуру, бо вже всьо було за пізно. Поставлено отже кандидатуру Ивана Kpyшельницкого, селянина з Тлустого — села. Однако на серіо говорити о тій кандидатурі годї.
Дня 17. с. м. приїхав до Залїщик Антін Хамєц — першій раз по шість лїтах здати виборцям справу з своєї посольскої дїяльности. В сали ради повітової зібрали ся запрошені війти і деякі пани. Посол промовив ломаною русчиною і підносив, що старав ся о зелїзницї, котрі мають лучити Залїщики, а яко заступник маршалка краєвого упорядкував дїловодство в видїлї краєвім і дбав всюди о интереси повіту. По тім зачалась интерпеляції. Якійсь селянин нарікав, що нотарі беруть собі до контрактів купна селяньских яко свідків жидів а не людей з села і через те много дїтей зістає осирочених, бо недбалі батьки продають грунти. Потім о. Рудницкій з Бедриковець заявив в имени руских выборцїв признанє і подяку п. Хамцови за єго посольску дїяльність і за єго дбанє о интереси так поодиноких осіб [sic!] як і цїлого повіту; запитав посла лиш о одно: длячого писав ся за фонетикою? — вкінци піднїс потребу унормованя права презентації і справу пенсії для вдів по священиках. Потім говорив Соколовскій з Иваня о катастрі грунтовім, о потребі реформи судівництва і о законї дороговім. По нїм виборець о. Иван ВелигорскІй з Иваня запитав посла: длячого яко заступник меншої посїлости головно рільничого населеня не старав ся в сойм о якусь полекшу, бо сойм дбав більше о школи промислові і рукодїльничі, а о селяньстві, о дрібних властителях анї подумає, як би то их нуждї зарадити, а школи рільничі их не спасають. Відтак интерпелював посла: длячого за злекшенє громадам престацій шкільних обкроєно автономію рад шкільних місцевих? По сїм якійсь жидок говорив за знесенєм примусу шкільного, але єму відтяв Соколовскій: длячого жиди учать своїх дїтей письма, а не звільняють их від науки. Потім заинтерпелював ще посла о. Велигорскій: якій єго погляд на проєкт громад окружних в будучім соймі, бо уважаючи ситуацію, видить, що поновний вибір посла вже запевнений, о то постарано ся. З того вивязалась довша дискусія. Посол не хотїв виявляти своєї гадки, але запитав интерпелянта: якій єго погляд? Той заявив, що найлучше: "най буде як бувало"; впрочім най зібрані виборцї війти выскажуть свою гадку. О. Велигорскій пояснив новий проєкт, а всї зібрані заявились unisono против реформи. Вкінци оденъ жидок внїс послови "многая лїта і віват".
На тім закінчилась перша, нудна часть справозданя, а небавком наступила друга часть, більше промовляюча до серця зголоднїлим війтам — традиційна хапатня, на котру нетерпеливо ждали навиклі до неї "панове виборцї". — Виборець.
____________
Зі Стрия одержали ми сегодня ось-таку телєґраму:
"На Давидяка на скільскім двірци напала наймлена голота. Присутні жандарми не хотїли интервеніювати. Доперва урядники стації охоронили нападеного. Право не истнує."
____________
З Жидачівского пишуть нам: Дня 22. с. м. скликані були збори руских виборцїв повіта жидачівского до Заболотовець, куда приїхав і наш кандидат д-р Олесницкій. Виборцїв явило ся споре число, а позаяк того дня був там храм, то всї були на богослуженю, котре відправило ся величаво, а опісля обговорювали справу виборчу.
Але не о се нам ходить, а о що инше — именно о велику над нами опіку п. старосты Ґалецкого. Він, боячись, щоби наші противники а сторонники п. Абанкура нам не перешкаджали, выслав до Заболотовець трех жандармів під проводом практиканта, яко комісаря поліційного, і они стерегли о. Сеника, щоби міг спокійно виголосити проповідь в церкві, а опісля стерегли выборцїв і всїх, запрошених господарем п. Мартином Микитиним гостей, щоби могли спокійно побалакати. I чи не гаразд нам, коли маємо таку опіку?!
____________
Від д-ра Северина Даниловича, радикального кандидата в повітї городеньскім, одержали ми нинї отсе письмо:
"Чесна Редакціє! Прошу помістити моє заявленє: Дня нинїшного уступивєм і зрікаюся моєї кандидатури в повіті городеньскім на річ п. Волод. Шухевича. Городенка 22/9 95. Др. Данилович."
Дѣло
24.09.1895