◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Посвяченє нової мурованої церкви в Богатківцях повіта підгаєцкого відбуло ся, як нам пишуть, в день Успенія Пр. Богородицї 27-ого серпня с. р. Торжество се було тим радістнїйше для всїх, що церковця, котра сама собою була яко будинок незамітна, мала, темна, низенька як печера яка з дерева збита і крила ся від очей людей в закутинї села через лїт 200, висунулась на хороше, видне місце села, де стояла перед тим простора мурована коршма. Чин поблагословленя довершив декан теребовельскій о. Іоан Залуцкій при участи дооколичних священиків оо.: І. Сабата з Соснова, І. Дурбака з Увся, Евст. Цурковского з Настасова, І. Сендецкого з Золотник, К. Дурбака з Ищкова і Гр. Содомори з Марковець яко родженого в Беневі, селї дочернім парохії Богатковець. Проповідь при старій церкві виголосив о. Евст. Дурковскій a в новій сам декан о. Залуцкій. Нарід святкував день сей з повним задоволенєм, бо церков та, то перша святиня, яку они самі яко нарід вільний від оков панщини здвигли.

 

Холєра в Галичинї. Після донесеня Gazet-и Lwowsk-oї захорувало дня 14-ого і 15-ого вересня в Тернополи на холєру 5 осіб, виздоровіли 2 а не умер нїхто; в лїченю позістає 8 осіб. — В Буцнові повіта тернопільского захорувала одна особа і та позістає в лїченю, також в Березовици того повіта позістає в лїченю одна дитина. — В Збаражи захорувала одна особа і та позістає в лїченю.

 

Наш рускій театр, котрий дає тепер представленя в Бережанах, дуже сподобав собі архикнязь Петро Фердинанд. Підчас маневрів в тамтій околици заходив архикнязь враз з офіцирами дуже часто на представленя та любував ся грою артистів, нашими піснями та штуками, одним словом живо интересував ся нашою институцією.

 

Огнї. В Комарівцї повіта бережаньского згоріло 14 господарств. Шкода 10.000 зр. в третій части убезпечена. — В громадї Гартфельд повіта городецкого згоріло 11 господарств тaмoшних кольоністів. Шкода 40.000 зр. в четвертій части убезпечена.

 

Убійства. З Делятина пишуть нам: Василь Горішний з Потока чорного побив дня 13-ого с. м. по полудни в суперечцї о грунт так сильно рискалем свого тестя Михайла Вергуна, що той помер на місци. Виновник убійства віддав ся сам в руки справедливости. — Дня 11-ого с. м. наняв якійсь вояк львівского фіякра Венямина Сегаля, щоби поїхав з ним за Личаківску рогачку по якогось там офіцира. Слїдуючого дня найдено трупа Сегаля під Куровичами а мнимий вояк пропав разом з кіньми. В сїй справі предпринято енерґічне слїдство.

 

Фальшиві корони. Управитель лїсів в Францтали на Буковинї, Август Люґест одержав від тамошного селянина Николая Автоша при заплатї за дерево фальшиві корони. Фальсифікати зроблені з олова, дуже подібні до правдивих корон лише замість слів Viribus unitis єсть кілька звіздок. Жандармерія пошукує за фальшівниками.

 

Патріотник-злодїй. В недїлю в часї богослуженя в Волоскій церкві у Львові придержала Анастазія Паньків звістного злодїя Володислава Войновского, в хвили, коли витягав їй мошонку з грішми. Злодюгу вивели з церкви на подвірє а він побачивши там, що всякі заходи єго, щоби утечи, не удають ся, почав викрикувати: Wy moskali, szyzmatyki, wy myślicie, że to Kroże? Ja was nauczę. I wy chcecie, żeby my, Polacy, chodzili do waszej cerkwi, a jak któren z Polaków przyjdzie, to bijecie na śmierć i jeszcze policjantowi oddajecie? Ja was nauczę! Але і се єму не помогло, бо візваний поліціянт відпровадив "uciśnionego Polaka" на поліцію.

 

То раз жіночка! В Тернополи вів ся оногди карний процес против селянки Марії Демянів і єї любовника Луки Ґаляна, котрі, як ми свого часу доносили, убили мужа Марії, Ивана Демянова. Про ту справу оповів акт обжалованя таке: Лука Ґалян, 23-лїтний паробок мав від довшого часу зносини з своєю сусїдкою Марією Демянів. Хоч родичі Луки були тому противні, бо Лука марнував богато часу на сходини з Марією і виносив з дому поживу для неї, то однако зносини між обома ставали що-раз тїснїйші і муж Марії жалував ся нераз перед сусїдами і перед братом, що Лука відбив у него жінку, та що він хиба буде мусїв ити в світ за очи. Знеохоченє єго і розяренє ще збільшило ся, коли Луку взяли до войска, а жінка Ивана стала за ним побивати ся і плакати. Тодї то в часї одної суперечки з Иваном вхопила Марія чоловіка за горло і крикнула до него: "Ти не будеш жити!" По тих пригодах жалував ся Иван Демянів, що не остає єму нїчого иншого, як хиба вибрати ся до Залїщик, виробити собі паспорт і пійти в світ "в долину" т. є. до Россії. Небавом хата Ивана і Марії Демянових була свідком мерзкого злочину. В пятницю 24-ого мая с. р. ловили в Днїстрі рибу Гаврило Иванчук і Павло Демянів. Коли наближили ся до доріжки, що веде з Зазулинець до ріки, побачили на водї сердак, а підпливши близше, пересвідчили ся, що під сердаком плавав труп Ивана Демянова лицем до гори. На крик збігли ся люде, а між ними і Марія Демянів, котра побачивши трупа мужа, упала на землю і стала заводити за чоловіком. Никифор Ґалян, отець Луки, що бачив облуду Марії, сказав до неї: "Бог би тя побив, справилась єго вже, тай плачеш над ним". Лука, що був також пpи добутю трупа, приглядав ся всьому рівнодушно. З початку всї гадали, що Иван сам собі відобрав житє, аж лїкарска секція виказала що єго удушено. В наслїдок того увязнено Марію Демянів і Луку Ґаляна. Спершу випирала ся Марія всякої вини, але відтак признала ся що в суперечцї ударив єї чоловік, а Лука Ґалян станувши в оборонї, повалив чоловіка на землю і так довго єго бив кулаками, аж той помер. Відтак обоє з Лукою винесли трупа і кинули в Днїстер. Цїлком инакше зізнав Лука Ґалян. Він оповів, що прийшовши 24-ого мая до хати Ивана, застав єго на ліжку з головою прикритою сердаком. На єго питанє, чи прийде Иван до Ґалянів пошивати хату, відповіла Марія: "Він вже не живий" а заразом просила, щоби їй поміг винести трупа до Днїстра. Дальше говорив Ґалян, що коли питав Марію, як Иван помер, то она оповіла єму, що чоловік прийшов пяний вечір до дому і бив єї, а коли заспав, она обкрутила єму пояс довкола шиї і тим поясом задушила єго. Оповіданє обох обжалованих виказало богато суперечностей; бо тяжко припустити, аби Марія могла задушити сильного, здорового і плечистого хлопа, як був Иван Демянів? Характеристичне, що мимо давної любови, старали ся обжаловані звалити вину одно на другого. По переведеній розправі, котра тревала кілька день, судьї присяжні потвердили одноголосно поставлені два перші питаня в напрямі злочину убійства а відтак трибунал засудив обжалованих: Марію Демянів і Луку Ґаляна, на кару смерти. Оборонцї зголосили жалобу неважности.

 

Дрібні вісти. Дня 1-ого жовтня відбуде ся в Дусанові, почта Ферлїїв, стація зелїзницї Бібрка вінчанє укінченого богослова п. Теодора Гураля з панною Євгенією Кекиш, дочкою місцевого пароха.

 

Дѣло

17.09.1895

До теми