Hannibal antе portas.

З сим тижднем зачались в краю правибори — передпослїдний акт триактового видовиска "виборів до сойму". Між дїєві особи входить на сцену особа, котрої роля єсть властиво, після интенцій авторів видовиска, чисто пасивна. Однак в наслїдок наших відносин краєвих відграє та особа звичайно ролю активну і має рішаючій вплив на розвязку послїдного акту. Передвиборчі збори, котрі суть интродукцією і підготовленєм до цїлої акції та мають бути виразом опінії публичної, тратять свою силу, вагу і значінє супротив того, як випадуть правибори. Правибори, так сказати би, ухиляють ся з-під контролї опінії публичної, бо переводять ся в тїснїйшім кружку, котрому проводить ц. к. власть. Длятого дуже часто і найпевнїйші надїї заводять. На результатї правиборів оглядають ся як ті, що ведуть акцію виборчу, такі рівно-ж і ті, котрі иґнорують волю народу а в силу свого верховодячого становиска хотїла би бути провідниками народу. З того виходить, що при нашій ординації виборчій і при наших відносинах суспільних правибори важнїйша річ анїж сам акт виборчій.

 

В виду так важного акту мусїли бути видані инструкції для интересованих, як мають заховати ся при правиборах і чого придержуватись. Инструкція тих, що шанують волю народу і нїчого иншого не бажають, як лише щоби загал міг свобідно виконувати свої права горожаньскі на основі истнуючих законів, єсть проста, честна і чиста мов кристал, бо проголошена в имя засади: вибирати честних, непідкупних і непохитних виборцїв, свідомих своїх прав горожаньских. Инструкція неґаторів волї народу мусїла випасти, цїлком природно, в противнім напрямі, бо их сила у "власти тьми". В законї нема припису, якими прикметами має визначатись виборець, на єго характер не звертає ся найменшої уваги а лиш формальність вибору повинна бути захована. Длятого доходили до відомости публичної инструкції того рода, що виборцями мають стати війти, люде вповні зависимі, — а як ті, що видавали такі инструкції, такі і ті, для котрих видано такі инструкції, будуть мусїли під власною одвічальностію их виконати. Повна обєктивність урядників, як особиста так і урядова, в акції політичній у нас в Галичинї цїлком не признає ся, бо сего вимагає zagrożona sprawa narodowa.

 

Акцію виборчу в имени верховодячих кругів в краю переняв в свої руки центральний комітет соймовий, котрий хоче відограти ролю "rząd-y nаrodow-oгo" мов в часах повстаня. Всї верстви польскої суспільности мають безусловно повинувати ся комітетови і дїлати після єго интенцій. І зайшла дивна річ. Одна часть суспільности польскої виповіла послуги комітетови центральному та не далась увести покликам до солідарности narodow-ої і ратованя zagrożonych interesów, бо уважає орґанізаторів комітету узурпаторами, котрі побоюють ся о свої власні интереси. Натомість по сторонї комітету центрального станула — власть світска і духовна. Rząd krajowy зидентифікував ся з rząd-ом narodow-им, а єрархія духовна (vide обіжник еп. Лобоза) кинула анатему на апостолів свобідної волї народу. Заповідає ся остра борба, котра хоч поки що ведена нерівними силами, все таки причинить ся до проясненя неприродних відносин краєвих.

 

До сеї борби мусять бути змобілізовані всї сили з обох сторін. Поклик до такої мобілізації помістив краківскій Czas, звертаючи ся до елєментів консервативних. Борба виборча — каже Czas — буде не лиш тяжка і тверда, але також небезпечна, прикра і болюча, бо найшли ся люде, котрі кинули в широкі верстви польского люду искру недовіря, розстрою і розкладу. Довгі лїта старано ся навязати між хлопом а шляхтичем відносини оперті на довірю і прихильности; пропасть, викликана кровавою соціяльно-політичною катастрофою між людом а шляхтою, зачала зарівнувати ся, — коли нараз знов теперішна погубна аґітація зачинає рвати ті узли і підкопувати засади і основи. Длятого всї патріоти повинні взятись до роботи та відперти сей замах на згоду суспільну, на випробовану орґанізацію політичну і на устрій nаrodowy. Не досить особисто не прикладати руки до ворожої аґітації, але треба мати охоту і відвагу до активного, отвертого і мужеского поборюваня. Елєменти консервативно мають обовязок станути густою лавою та боронити себе і люд перед замахом, а суспільности привернути внутрішну цїпкість і гармонію. Не можна цофати ся перед борбою, бо се було би ознакою немочи і малодушности. Всї елєменти консервативні злучать ся в одноцїльну фалянґу, щоби побороти спільного ворога та щоби дати крєви гідну і розумну репрезентацію.

 

Комітет центральний, хоч і прибрав собі членів з соймової лївицї, складає ся в більшій части з елєментів консервативних і длятого повисше наведений поклик Czas-y можна уважати голосом комітету. Під назвою погубної аґітації розуміє комітет центральний всяку акцію виборчу, котра веде ся самостійно без єго апробати. Та акція шкодить справі narodow-ій, без взгляду на се, чи входить в ню польскій селянин, чи кандидат рускої орґанізації, і єї треба всїми силами поборювати. Що так, а не инакше треба сю справу розуміти, свідчить письмо, поміщене в Przegląd-i, о руху виборчім в Перемискім. В тім письмі так тїсно повязані з собою понятя о кандидатурах польского чи руского селянина, о загроженім становищи консерватистів-шляхтичів тa о загальній narodow-ій справі польскій, що не може бути нї найменшого сумнїву що до интенцій верховодячих кругів польских. В перемискім повітї — пише дописуватель Przegląd-y — бажа осягнути мандат посольскій якійсь селянин рускій. Поминаю несовістність, чи нерозвагу форитуючих сей рух чинників (сторонництво людове і ґазета Kurjer Przemyski), котрі не здають собі справи, що компромітують интерес польскій в Галичинї всхідній і видирають мандат з дотеперішних рук польских, щоби під окликом прав люду (n. b. польского) віддати єго в руки рускі! Поминаємо квестію ґенези, значіня і можливих наслїдків сего руху для польщини у всхідній Галичинї — хочемо звернути увагу, на скілько грозить сей рух "нашій przemyskiej ziemi". Автор вичисливши прикмети перемискої шляхти і дотеперішного посла з курії сїльскої кн. А. Сапіги, доходить до заключеня, що заступство перемиского повіту князем було немов традицією историчною, а всяка противна акція єсть нарушенєм интересів, народною зрадою і потоптанєм сего, що уважає ся ненарушимим. Супротив сего кождий obywatel ziemski мусить доложити всяких змагань у себе в громадї, а відтак в дальшім обсягу, щоби допомочи до вибору князя.

 

Відома річ, що szlachcic na zagrodzie równy wojewodzie, отже те саме, що шляхта перемиска думає о кандидатурі князя, то шляхта иншої ziemi примінить до кандидатури вже не князя а першого лїпшого дїдича-шляхтича. Відобранє мандату з рук шляхтича-дїдича буде завсїгди нарушенєм польских интересів і народною зрадою, а супротив того треба дїдичам докладати всяких заходів як в своїй громадї так і в ширшім змислї, с. є. причинити ся до податку narodow-oгo на акцію виборчу.

 

Так отже при розпочатих правиборах кинено оклик до мобілізації польских елєментів шляхотско-консервативних, бо Hannibal ante portas. На заходї Галичини вибори не сміють навести шкоди засадам консервативним, а у всхідній Галичинї скомпромітувати интересу польского і польщини. В західній Галичинї повинен вийти послом з курії сїльскої дїдич шляхтич, а у всхідній Поляк, а в однім і в другим случаю має бути захована власть комітету центрального. Всяка кандидатура самостійна і не апробована комітетом центральним, має уважатись ворожою і погубною для краю, котру повинні поборювати всї чинники дбали о добро краю і польску справу народну. Під таким окликом веде комітет центральний акцію виборчу і се має бути директивою при переводженю правиборів.

 

Дѣло

04.09.1895

До теми