Все буде добре, але буде вже пізно

Одна з найгостріших і найтрагічніших п’єс українського модернізму повертається на сцену театру Марії Заньковецької в новій інтерпретації і на новій локації ЦЕХ. Прем'єра відбудеться 23-24 квітня.

Коли ламається звичний світ, саме зрощення того, що важливе — унікального для кожного і кожної, але багато в чому спільного — стає тим простором, який уможливлює індивідуальну і колективну опірність насиллю.

Мистецтво тут не є дзеркалом війни, воно будує метафори перетворення. Естетичний вимір резилієнтності полягає в здатності бачити в уламках не лише кінець, а й потенціал для іншої форми життя.

Шлях моєї думки починається з «Польової дороги» Гайдеґґера, відтак веде до роману Ласло Краснагоркаї «На півночі – гора, на півдні – озеро, на заході – дороги, на сході – річка»...

З циклу із восьми приголомшливих оповідань «Медальйони» (1946 р.) – лаконічного і болісного описом трагічного досвіду людей в часи Голокосту

25 квітня у Львівському органному залі прозвучать дві світові прем’єри – симфонії сучасних українських композиторів Борислава Стронька та Володимира Павенського, які є глибокими рефлексіями на події сьогодення.

Щоб перемогти дракона, що перетворив простір навколо себе на драконове лігво, недостатньо бути лицарем у блискучих обладунках. Треба самому хоча б трішки нагадувати Дракона

Роздуми науковців про Бога і Красу довкола тексту Ґадамера і музики Пярта