Литва видалася країною суцільної поезії. Тут поезія, наче доісторична комаха, застигла у колись в’язкій, а тепер скам’янілій бурштиновій смолі...

Без морального покаяння російського народу справедливого миру не буде, а щоб його таки досягти, «міняти треба парадигму Росії».

А щодо стрілок, то в їхній завмерлості я завжди вбачав уособлення непорушного часу стрімкого і вічного літа, що тільки-но почалося.

Cправжня причетність до Європи передбачає експорт ідей, які можуть живити ускладнення європейської цивілізації. Ускладнення, що не обтяжує конструкцію, а робить її грандіознішою

Бела Гамваш. В Україні про нього не знають. Він був передусім есеїстом, одним з найвидатніших. І траґав розчин на будові в комуністичній Угорщині

Наш дух, наша воля і наше Різдво, мова, пісні, тіні предків – це зайве? це нам заважає йти в бій? Чи все навпаки – бо ж саме це бісить орду?

Україні потрібні реалісти, потрібні антиімперіалісти. Але найбільше – пасіонарії, переконані в універсальності сили демократичних цінностей

Літа минають, людина – минається: маліє, никне, зникає десь за часовими й просторовими обріями... Залишає те, чого не йме своїм зубом час