Не можна зберегти мир – і спокій у самих США – без сильної Америки: віра в цю тезу ослабла зі зникненням післявоєнних генерацій, з обранням Обами – першого по війні ізоляціоніста

Совпала зимами, протинаючись засніженою толокою д’горі у пошуку найпишнішої ялинки, прокремсуючи дорогою зиму густу вістрям сокирки острої..

...з блискітками структуралізму, запізнілими спалахами семіотики, пізніми наверненнями до іконічного перевороту, що дісталися до нас понад колючими кордонами

Це щастя пригадування підживлює постійну віру вір – насправді всяке вже було, і всьо то всяке якось перейшло, тому ще буде усяке…

Я позаздрив Андрію Любці, який об'їздив Балкани уздовж і впоперек, а згодом написав книжку. І закинув йому ідею, щоб поїхати разом

Віра в те, що все ще можна повернути і відбудувати, допомагає жити. А якщо мова йде про людське життя і пам'ять поколінь, про минуле, яке ніколи не стане майбутнім?

Дивимося на щось (чи щось чуємо), і те «щось» – викликує з нашого серця те, що належить лише йому; те, що було в ньому, неусвідомлюване, у глибинах генетичного...

«Е-е-е, Марто Олександрівно, кого як кого, а вас я добре пам’ятаю, бо через вашу французьку був битий...»