Любий Костику! Не затинай своїх кулачат. Затнеш їх тоді, коли виростеш та довідаєшся, як часто й безневинно били твого татка по найчутливіших місцях його душі.

Хвилясте сяйво свіч / Надійно з хрому точиться / В пітьму. — / В таку чудову ніч / Молитись тихо хочеться...

Подивись! яка краса! / Гори з хмарами злилися, / Гори з небом обнялися. / А за ними у тумані / Сонця блиски злототкані, — / День тихесенько згаса.

(З нічних настроїв.)

Загальне сумне з'явище в історії всіх поневолених народів — перехід частини інтеліґенції чи провідників, або, у всякому разі більш рухливих елєментів на службу чужим богам

"Українська Республіканська Капеля"... Про неї писано вже стільки по всіх часописах Европи, стільки витрачено атраменту, стільки наставлено "викличних знаків", що смішним, навіть, буде наше суперництво з "LeTemps", або "Temps". Але...

Свята Пятниця і Великдень, смерть і воскресення, лучаться разом, в неминучий наслідок послідовности. Без смерти неможливе воскресення, без знищення тіла немислиме справжнє освободження духа.

Кровю окроплене, сумом повитеє, / Рясно гіркими сльзами омитеє / Смутнее слово моє!