Українська Народня Република, беручи самоозначеннє народів як підставу свого власного істнування, так само признає самоозначеннє й для других народів. І то не лише признає те право для народів живучих поза своїми межами, але й для тих народів, котрі живуть в її межах.

Державна влада переходить в руки народу. Паном цілого суспільного ладу є не цар, не король, не якийсь силою розбою настановлений пан а сам народ; — народ є сувереном-господарем.

(Фраґмент з дневника подорожі).

Подробиці майбутного статута для Галичини є того роду, що в кожній українськім серці на многострадальній, кровю политій нашій землі, вони навіть після побіжного розглянення мусять викликати пристрастний, однодушний крик обурення й протесту.

"Діло" не буде виходити. — Голод у Львові. — 400 ваґoнів вугля находиться в дорозі до Львова. — Заборонено продаж алькогольних напоїв, крім пива. — Візуваннє особистих документів. — Польські ґазети жалуються. — Голод у Львові.

Польща дістає мандат до управи Східною Галичиною на 25 літ.

Заворушення бідного населення у Львові. — З львівських вязниць. — Школи у Львові.

Те слово не є ніяким новим обявлінєм. Воно було давно вже угольним каменем соціял-демократії.