З повстаньем ідеї національної і рівночасно з движеньем національним так званих „призабутих" в Европї народів проявилась в таборї колишних гегемонів тенденція негованя тих-же народів.

В 174 ч. „Дїла“ перечитав я коротку, більш нїж суху звістку про смерть о. Те­одора Кульчицкого, приходника в Терлї ко­лo Хирова. Небавком опісля стрївсь я в „Przegląd-ї“ і „Kurjer-ї“ львівскім з шум­ними посмертними похвалами покійного, „bу­łego wachmistrza w konnych strzelcach pod je­nerałem Dwernickim w 1831 r.“, опісля руско­го священика, котрий „przez саłе z̓ycie stwier­dzał sojusz bratni miȩdzy Polakami і Rusinami“.

(див. також цей текст желехівкою)       І  

(див. також цей текст оригінальним етимологічним правописом)   I.  

Борбу против узів конвенієнції зви­кли ми уважати постулятом суспільного поступу. Неуважанє на взгляди „честного обичаю“ вязали ми з прикметами сильної волї і полету мисли. Борба з конвенієнцією була в наших очах неначе-б протестом супроти неволї, бо-ж кожда одиниця обмо­тана навкруги єї приказами, двигає єї немовь прикований до своїх тачок галерник.

В справозданю з вандрівки нашої мо­лодїжи, поміщенім в нинїшнім числї, знаходимо згадку про немилий конфликт, якій зайшов на вечерку в Коссові по при­чинї практикованого у нас часто не на міс­ци утраквизму язикового. Факт той сам про себе маловажний і ми не привязували-би до него нїякого значеня, коли б не то, що по­дібні факти лучаються у нас часто і що разом взяті творять немаловажне для Руси­нів питанє а именно питанє товарис­ких відносин між Русинами a Поляками в Галичинї.

[Гава. Образок з житя підкарпатского народа. Льв, Накл. тов. «Просвіта», 1888. 39 с. (Вид. «Просвіта», №110, кн. 11)]   Образокъ зъ житя пôдкарпатского народа.   I.   Батько хотѣвъ єму лишити село, и при своихъ спосôбностяхъ певно бувъ бы сего добивъ ся, коли бъ бувъ не такъ дуже любивъ своє потомство. Але що любивъ Гаву безъ памяти, то й не зъумѣвъ удержати належнои мѣры въ своѣй захланности. Кусавъ, якъ то кажуть, бôльше, нѣжь мôгъ проковтнути. Ну, и подавивъ ся, и лишивъ Гаву безъ крейцаря.  

  В державнім житю Австрії минуло вчера як-раз девять лїт, від коли граф Таффе обняв керму министерства Долитавії яко министер-президент і рівночасно теку министерства справ внутрїшних. З тої на­годи посвячують всї политичні дневники Ав­стрії ширші уваги тим роковинам, як і дїяльности ювилята.