Під таким заголовком (Das Volkslied der Ruthenen) помістив нїмецкій писатель Карль Емиль Францоз студію в двох фейлетонах віденьского дневника Neue freie Presse (чч. 8950 і 8951 з дд. 26 і 27 н. ст. липня с. р.).  

У Львові 22 липня (3 серпня) 1889.  

У Львові 19 (31) ліпня 1889.  

Справа жидівска єсть безперечно одною з найважнїйших справ в Галичинї, і дотикає зарівно Русинів як і Поляків. Важність єї і небезпеченьство, грозяче від жидів всїм нежидівским мешканцям краю, узнавали завсїгди бодай всї Русини: руска журналистика (щоб прим. згадати тілько на давні статьї в Батьківщинї), рускі политики (як пок. Качала), рускі економисти (н. пр. пок. Навроцкій). Именно руска журналистика звертала і звертає увагу на жидівску справу.  

Часть ІІ. (віддїл І. і ІІ.) Львів. 1889.  

IV.   Чоботи.   Не нинї, а перед сто лїтами дїялось се, про що розкажемо.  

ІІІ.   Крикун.   На око він чоловік звичайний, буває нераз, навіть дуже ввічливий. Але стережись єго!   Ті смирні, спокійні очи сейчас спалахкотять огнем, і то ясне чоло насупиться чорною хмарою, і той милий голос заскрегоче тобі в ушах голосом стада ворон, як він розяриться. Тут ще був умизливою кіткою, а туть кинувся чорним брисем на увязи. От він їде зелїзницею. Сидїв спокійно і розмовляв з тобою про сегорічну посуху.  

II.   Великій чоловік малого місточка.   Без обиди сказавши, могло се дїятись в Щирци, Мостисках, Радимнї або в якім-не-будь місточку Галичини, але най дїєся в Куликові.