[Подорожні спомини.]   I.  

немов підпираючи ухвалу остатних загальних зборів Руского товариства педаґоґічного, внїс до міністерства просвіти представленє в справі зміни правописи рускої в школах через заведенє правописи, якої ужив пок. Евгеній Желехівскій в своїм "Малоруско-нїмецкім словари".   Представленє, підписане бувшим головою товариства имени Шевченка, бл. п. Дамяном Гладиловичем, так мотивує потребу такої зміни правописи:  

З Відня одержали ми таку сумну вість:   "В суботу помер ветеран-патріот Иван Борисикевич.   В середу відбули ся похорони при участи невеликої громади пробуваючих тут Русинів."   Покійний Иван Борисикевич — се один з виднїйших заслужених дїятелїв нашого народного відродженя ще з років 1840-вих.  

 

відбулось вчера — а заким подамо загальний хід сего віча, зазначимо вражіня, які оно мусїло викликати у кождого щирого Русина.  

Так мимоволі приходиться питати себе самого, читаючи від якогось часу вступні статі "Дѣла", того органу "народноі" партіі і єі "конструктивних" елементів. Народовці — люде, що опираються на народі, ідуть з ним разом, поступають в дусі єго потреб і бажань — чи не так? До недавна можна було без сорому сказати, що так. Народовці прислухувалися досить пильно до голосу народа, скликали єго на віча та наради, силувалися сяк чи так заспокоювати єго потреби і бажаня. Тим іменно способом, ідучи дорогою вказаного пок. В.

На засіданю виділу Просвіти 16 дек. 1891 р. рішено, на представленє д. Романа Заклінского зі Станіславова, видати яко книжечку товариства "Про ліченє методою Кнейпа".   Не знаємо мотивованя д. Заклінского, однак сам факт сего рішеня виділом Просвіти свідчить про те, що тому виділови невідомо, що метода Кнейпа се найновійший гумбуг шарлатанеріі в медицині.  

В ч. 4 "Дѣла" з 19 ян. с. р. поміщено на чільнім місці письмо п. Романчука з Відня, де росказано ось що. Хоть рускі посли в Відні раз-у-раз указували центральному правительству на потребу полагодженя рускоі справи і хоть Тафе заявився до ceгo прихильно, як і намістник Бадені в соймі, то се діло не поступало наперед, а то 1) через рішаюче тепер становиско Поляків, при йіх незмінно негаційній політиці супротів Русинів і 2) через теперішню правительственну програму, що відсунула на бік усякі політичні та національні справи. Тож до кінця 1891 р.