ПЕРIОДЪ НОВЫЙ. В. ПРОЗА. 20. Василь Чайченко¹).  

  Ледви минув місяць від часу, коли то першій раз рознеслась була вість, що наші селяне из збараского та скалатского повіта, як то кажуть, нї з ceгo, нї з того покидають рідні сторони і переносять ся потайком цїлими масами за границю до сусїдної держави, сподїваючись знайти там лїпшу долю для себе. На ту громадну еміґрацію звернули були увагу не лиш всї краєві часописи, руски і польскі, але також і власти правительственні, котрі зараз вислали на місце комісію, що мала сю справу близше розслїдити, в головно викрити причини, котрі викликали ту еміґрацію.  

  Гумореска.   Нервова недуга від надмірної умислової працї звалила мене 1879 р. на постїль.   От і запізвав я свої нерви до кого слїдувало, до доктора. Той славний чоловік зробив зараз строге слїдство, розпитав мене все як було, а відтак видав такій вирок, що менї треба їхати на село і там через два місяцї дармувати.  

Bajka współczesna.   (Poświęcam Iwanowi Sandulakowi z Karłowa).   I.   Był sobie kożuch. Prosty barani ko­żuch, nawet nie pierwszej młodości, nie łatany wprawdzie, ale już porządnie prze­chodzony, przesiąkły zapachem potu ludz­kiego, z wyblakłemi od dawna ozdobami, które mu niegdyś nadawały charakter ty­powego pokuckiego kożucha. Jednem sło­wem, obecnie był to kożuch zwyczajny, powszedni, niepokaźny, nie zajmujący i na pozór nie mający najmniejszego upra­wnienia do dumy.  

З судової салї.   Нинї розпочав ся перед судом присяжних під проводом радника Спендаковского процес против дра Медвея з Моршина. Обжалованє вносить заступник прокуратора п. Пшилускій, обжалованого боронив др Ґрек. До процесу завізвано 21 свідків. Акт обжалованя звучить:   Ц. к. Прокураторія обжаловує арештованого у Львові Александра Оскара 2 имен Медвея, родом зі Стопницї, лїт 42, р. кат. віри, жонатого отця 2 дїтей, доктора всїх наук лїкарских, арендатора і управителя водолїчничого заведеня в Моршинї, що:  

  Вартість добре ведених кас позичкових зрозуміє той, хто знає лихе положенє наших господарів, більших і менших, і хто знaє тих, що з того лихого положеня тягнуть зиски. Хоч і маємо закон против лихви і всякого лихваря суди остро карають, то таки лихварі ще не перевелись і по містах і по селах, лиш то, що они робили давнїйше отверто і сміло, роблять нинї потайком і замотують осторожно а спритно необачних в свої сїти, як паук мухи.  

  [Статья надіслана.]   Як різнородно толкує праса краєва і загранична про справу еміґрації селяньства нашого до Россії, то відомо вже з "Дѣла". Що толки ті в великій мірі безосновні та видумані за зеленим столиком, се річ певна. Люде, що нїколи не стикались з селянином, не знають єго положеня економічного і про долю єго нїколи не дбали й не журились, — всї тепер шукають причин еміґрації не на основі дїйстних обставин, але кождий — просто сказавши — комбінує з воздуха і замість пояснити цїлу справу, затемнює єї.

Після пр. Нусбавма нап. Вас. Павлюк.   В теперішних часах хороби нервові дуже значні числом, нервовість можна подибати, і то часто, навіть у дїтей, не то у дорослих, у котрих она на порядку дневнім, то-ж справедливо називають столїтє наше по-при другі епітети також столїтєм нервовим. В міру як змагає ся число нервових хоріб, виходить на верх нові средства лїчничі, і то средства легкі до виконаня і приносячі успіх, длятого хочу о них згадати. Але наперед позволю собі кілька вступних слів.