[Хлібороб, № 18-19, 1.Х, c. 137—139]   Сучасна казка*   (Посвячую Іванови Сандулякови з Карлова).   Був собі кожух. Простий баранячий кожух, навіть не надто новий, правда, не латаний та вже порядно проходжений, просяклий запахом людского поту, з поблеклими від давна прикрасами, що колись надавали єму характер типового покуцкого кожуха. Словом, тепер то був кожух звичайний, будденний, невидний, не цікавий для етнографа-аматора і на око не маючий найменчого права до гордости.  

  Образок з галицкої Каліфорнії.   І.  

  подибуємо у вчерашній "Народній Часописи" ось-такій нїби комунікат:   "Як звістно, зволив Є. Вел. цїсар найвисшим рішенєм з дня 31 марта 1892 призволити на установленє другої звичайної катедри исторії всесвітної при ц. к. університетї у Львові, почавши від шкільного року 1893/94, з застереженєм конституційного призволеня потрібних на то фондів.  

  Про еміґрацію з пoвiтів борщівского, заліщицкого і кіцманьского пише черновецка Gazeta Polska:   "Еміґрація люду руского з Галичини до Россії обібрала собі тепер нові дороги. Позаяк в Галичинї здовж кордону уставлено жандармерію, котра задержує еміґрантів, то хлопи з повітів залїщицкого, борщівского а навіть з кіцманьского почали переходити границю від сторони Буковини, именно здовж полоси межи Онутом а Новоселицею.  

  І.   Нїхто не заперечить, що управляти таким конґльомератом національним, яким представляєсь наша держава, єсть не конче легке дїло. Управа Австрії єсть однакож тим більше трудним дїлом, що побіч різниць національних з рівною вагою виступають повсюди чи то менше або більше оправдані историчні права, чи дикі претенсії до ґеґемонії одних народів над другими, чи якійсь традиційний антаґонізм, або навіть ненависть расова та племінна. Окрім того держава наша єсть і буде завсїди ареною змагань двох культур европейских, а навіть і двох церквей.

ПЕРIОДЪ НОВЫЙ. В. ПРОЗА. 20. Василь Чайченко¹).  

  Ледви минув місяць від часу, коли то першій раз рознеслась була вість, що наші селяне из збараского та скалатского повіта, як то кажуть, нї з ceгo, нї з того покидають рідні сторони і переносять ся потайком цїлими масами за границю до сусїдної держави, сподїваючись знайти там лїпшу долю для себе. На ту громадну еміґрацію звернули були увагу не лиш всї краєві часописи, руски і польскі, але також і власти правительственні, котрі зараз вислали на місце комісію, що мала сю справу близше розслїдити, в головно викрити причини, котрі викликали ту еміґрацію.  

  Гумореска.   Нервова недуга від надмірної умислової працї звалила мене 1879 р. на постїль.   От і запізвав я свої нерви до кого слїдувало, до доктора. Той славний чоловік зробив зараз строге слїдство, розпитав мене все як було, а відтак видав такій вирок, що менї треба їхати на село і там через два місяцї дармувати.