Очевидно, людство стає все розумнішим. Принаймні результати IQ-тесту з кожним поколінням стають кращими. Але що ховається за ефектом Флінна?        

Вже рік і три місяці минуло від російської окупації Криму, більше року точиться війна на Донбасі, а Захід досі не годен належно оцінити рівень російської загрози. Така засторога міститься в нещодавно оприлюдненій у Лондоні доповіді «Російський виклик» (The Russian Challenge), яка є вислідом аналітичної роботи експертів лондонського Королівського інституту міжнародних відносин (Royal Institute of International Affairs), який коротко називають Chatham House.

  Умберто Еко, Жан-Клод Кар’єр. Не сподівайтеся позбутися книжок / Переклад з французької Ірини Славінської. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. – 256 с.   У світі існують книгарні зі спеціальними полицями книжок про читання. Серед них обов’язково будуть такі відомі видання, як, наприклад, П’єр Байяр «Мистецтво розводитися про книжки, яких ми не читали», Альберто Манґель «Моя історія читання» та «Нотатки до визначення ідеального читача», Генрі Міллер «Книжки мого життя», Марсель Пруст «Про читання» й інші.  

На цій виставці хотілось, аби говорив кожен, і говорив багато. Щоби говорила засновниця «Зеленої канапи» Олеся Домарадзька: і про те, як виник задум, і про те, які емоції відчувала під час зйомок, і про враження від першого перегляду результатів… Щоби говорив Костя Смолянинов: бо він фотограф, професіонал, приятель, зрештою – чоловік. Щоби говорила сама авторка проекту Інна Шинкаренко, бо попри те, що вже все, наче, сказано-зроблено, висловлено-написано – в повітрі експозиції продовжує відчуватися інтрига.  

Важко пояснити з раціональних позицій, чим керувалися російські пропаґандисти, запустивши в ефір документальну (радше псевдодоукментальну) стрічку «Варшавський договір – розсекречені сторінки» про празькі події 1968 року. Те, що вона мала б спровокувати дипломатичний скандал між Прагою й Москвою, між Братиславою й Москвою, – було зрозуміло з перших кадрів. У такий спосіб Кремль, за цілком дивною логікою, втрачає останніх союзників у Європі.

Коли діло з формуванням нових об'єднаних громад на Тернопільщині майже дійшло до фінішу, воно забуксувало в коридорах «білого дому» — так в народі називають тамтешню обласну раду. Депутати мали розглядати проект рішення «Про схвалення перспективного плану формування територій громад Тернопільської області» ще 26 травня, але вирішили перенести засідання на «колись у червні». Конкретну дату цього «колись» ще й досі не визначили, а в самих малих громадах далі мають сумнів щодо правильності об'єднавчих конфіґурацій.  

Сміття настільки затиснуло існування кожного у непробивну блокаду, що залишається тільки одне – зуміти пояснити собі, що це файно, принаймні тому, що так має бути, принаймні тому, що інакше бути не може. 

Міські центри формують світ, пише Іво Даалдер     Найважливішою характеристикою 21-го століття є зростання міст. Світ може зациклюватися на тому, чи йде на зміну «американському» «китайське століття». Але реальна арена змін — не в країнах, а в їхніх містах.