Діждалися першого морозу, що зморозив грязький український чорнозем та вможливив свобідніший рух на совітських дорогах, яких тут багато, багато. Врешті в совітським царстві всього було подостатком. Коли поглянути на карту, то здивує ця велика сітка шляхів різних назв і "разрядів", а прийдеться їхати, то на землі їх не найдеш, бо це звичайні полеві дороги, які, залежно від пори року, раз більше вїзджені, раз менше.  

Публікується за виданням:  газета "Діло" (Львів), чч. 184-188  (15 005 - 15 009), 23-27 серпня 1938 р.     ПРО АВТОРА 

Мистецтво у всіх його галузях стоїть у нас дотепер на доволі низькому ступені розвитку. Не маю ту на думці народнього мистецтва, народньої штуки, бо вона у нашому народі розвинена на причуд гарно.

Михайло Вербицький 1815—1915.   Тихо і незамітно минули столїтні роковини уродин одного з перших піонїрів відродженя української музики та театрального мистецтва: Михайла Вербицького. Минув тихо і незамітно може тому, що сама суспільність занята тепер більше житєвими справами, які вяжуть ся з вагою теперішної хвилї, а може й тому, що мало хто в нас свідомий, яке значінє має для нас Михайло Вербицький.