Віталій Портников

І тільки якщо нам вдасться залишити після себе гідно прожите життя і незраджену любов, хтось про нас все ж таки згадає у вічному шумі прибою.
29.08.21 | | Дискурси
Те, що ми маємо, – це не випадковість. Неможливо будувати державу, якщо нема чіткого розуміння, заради чого ця держава будується і який у ній сенс. 
Відповідальність за правду перетворює народ на цивілізовану націю і визначає ціну подвигу. Тільки відповідальність за правду дозволяє сказати, хто герой, а хто – кат, хто злочинець, а хто – жертва.
Печальна істина для українців: люди, які збираються тут залишатися, мають усвідомити, що будуть жити або в стані опору, конфлікту, протистояння – або будуть жити в Росії
Треба, щоб на всій нашій території українці відчували себе українцями. Без цього ми залишимося на периферії сучасної європейської історії. І можемо потрапити на периферію євразійської.
А тепер уявіть собі, що росіяни – не окупанти, а друзі, які розкаюються в нелюдських діях свого керівництва і кажуть: "Давайте жити разом"
Перемагає "ніхто" і "ніщо", яке в цій території бачить не батьківщину, а миску з супом. Перемагає хаос.
Від нас із вами не залежить, чи буде Україна такою, якою ми хочемо її бачити. Буде! Але від нас залежить, чи побачимо ми це самі, чи це побачать тільки наші діти й онуки