Колись чітко поділяла театр, текстиль і малювання. Тепер ці всі способи висловлення переплітаються: у текстиль проникають ідеї і теми вистав, акварелей і малюнків, а в театральному костюмі все частіше з`являються текстильні техніки. І це мені подобається.

Давно, в часи кухні на Туган–Барановського, коли тільки розпочинались круті проекти, їй запропонували взяти участь в одному з них, страшенно престижному. Наталка іронічно пояснила: «Розумієш, таких, як я, небагато». Вона помилялась. Вона була така – ОДНА.

Тотальний брак культури. А головно, чорт забирай, це брак законодавства. Ніде закордоном ти не зможеш купити 200-річний будинок і зруйнувати його. Навіть за зміну флюгера тобі випишуть такий штраф, що й не снилося. Це спадщина, про яку дбають. А у нас цього нема.

  Роздуми на «веселому цвинтарі»   Поки львівські інтелектуали від театру дискутують про необхідність та можливість появи в місті проектного театру, цей майже «примарний» проектний театр вже насправді існує. Або принаймні пробує існувати. Якщо під проектним театром  розуміти не «дещо під щось (ґрант , фестиваль...)», а роботу, що народилась з бажання митців цю роботу ЗРОБИТИ, то дві такі спроби минулоuj театральноuj сезоні у Львові були.